Нагайка
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Версія від 05:27, 23 листопада 2018; L.varchenko (обговорення • внесок)
Нагайка, -ки, ж. = Нагай. Коваль ізробив дротяну нагайку. Рудч. Ск. І. 60. Ум. Нагаєчка. Шумитьгуде нагаєчка коло мого тіла. Чуб. V. 128.
Сучасні словники
НАГА́ЙКА, и, жін. Те саме, що нагай. Батіг із сплетених ремінців з коротким пужалном. Використовувалась для того, щоб підганяти коня або у ролі гнучкої несмертельної зброї.
Приклад Зараз Юруш взяв нагайку в руки й погнав слуг, наймитів та чорних невільників на роботу в поле (Нечуй-Левицький, III, 1956, 296); Вася передав йому свою польову сумку з ротними списками, коня і товсту плетену нагайку (Олесь Гончар, III, 1959, 307).
Ілюстрації
|
|
Див. також
Джерела та література
Словник української мови: в 11 томах. — Том 5, 1974. — Стор. 46.
Значение слова нагайка в толковом онлайн-словаре Ожегова C. И.
