Набруднити

Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Перейти до: навігація, пошук

Набрудни́ти, -ню́, -ни́ш, гл. Напачкать, нагрязнить. Желех.

Сучасні словники

НАБРУДНЮВАТИ, юю, юєш, недок., НАБРУДНИ́ТИ, ню, ниш і рідко НАБРУДИ́ТИ, уджу, удиш, док., перех.

1. Робити кого-, що-небудь брудним. Пекельна смола пекла та забруднювала їх.. руки (Іван Франко, II, 1950, 128); — По піску навіть ліпше, — зважила вона, — а то мокре пале листя шелестить так смутно... та й сукню може забруднити, покаляти (Леся Українка, III, 1952, 666); Обережно, щоб не забруднити папірця, Надя взяла його за кутики й почала читати (Дмитро Ткач, Плем'я.., 1961, 132); // Розчиняти, розпилювати (у воді, повітрі і т. ін.) речовину, що надає чому-небудь брудного кольору або робить його непридатним, шкідливим для використання. Кисневі включення, які забруднюють метал, будуть зникати, а продукт реакції — окис вуглецю — екстрагуватися, тобто видалятися з металу (Наука і життя, 9, 1957, 6); Забруднити воду.

2. перен. Позбавляти моральної чистоти, ганьбити кого-, що-небудь; споганювати. [Яків:] Гей, Вартоломею, людоїде! Забруднив ти душу твою кривдою великою (Марко Кропивницький, III, 1959, 64); Актриса не почувала за собою ніякої вини. Адже вона нічим не забруднила своє сумління (Вадим Собко, Запорука.., 1952, 20).

Ілюстрації

Photoicon.png Photoicon.png Photoicon.png Photoicon.png

Медіа

Див. також

Джерела та література

Зовнішні посилання