М’якота

Матеріал з Київський університет імені Бориса Грінченки
Версія від 17:43, 21 листопада 2018; Oymaliarenko.ij18 (обговореннявнесок)

(різн.) ← Попередня версія • Поточна версія (різн.) • Новіша версія → (різн.)
Перейти до: навігація, пошук

М’якота и мнякота, -ти, ж. 1) съ удар. на послѣднемъ слогѣ. Мягкость. Як постелю сіна, то м’якота спати. Лебед. у. 2) съ удар. на первомъ слогѣ. 1 Щось м'яке,приємне на дотик та зручне 2 М'якоть мяса ,фруктів ,хліба. Те саме, що м'якуш. І тоді черепашка хутко сховає в стулки слизьку м'якоть, схожу на кінчик язика (Олесь Донченко, VI, 1957, 12); Колір м'якоті [картоплі] буває білий, жовтий, червоний та синій (Овочівництво, 1956, 257). М'ЯКУ́Ш, а, чол.

1. М'яка частина тіла тварини, людини. Макар начисто відтяв собі м'якуш лівої руки (Юрій Смолич, I, 1947, 118); Чутно.. мляскання [ляскання] язиком тітки Рузі, яка висисала рештки м'якуша з ракових ніжок (Ірина Вільде, Сестри.., 1958, 187).

2. Підшкірна частина плодів, ягід тощо. Добре видно під мікроскопом живі клітини м'якуша кавуна (Практикум з анатомії рослин, 1955, 11); Македон.. бере з миски велике яблуко і вдавлює зуби в соковитий м'якуш (Натан Рибак, Що сталося.., 1947, 53).