Відмінності між версіями «Мізчити»
(→Ілюстрації) |
(→Ілюстрації) |
||
| Рядок 14: | Рядок 14: | ||
|- valign="top" | |- valign="top" | ||
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Мізкувати 1804.jpeg|x140px]] | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Мізкувати 1804.jpeg|x140px]] | ||
| − | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення: | + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Мізкувати-.jpg|x140px]] |
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Photoicon.png|x140px]] | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Photoicon.png|x140px]] | ||
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Photoicon.png|x140px]] | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Photoicon.png|x140px]] | ||
Версія за 15:29, 18 квітня 2024
Мізчи́ти, -чу́, -чи́ш, гл. Мозжить. Мізчив мене. НВолын. у.
Зміст
Сучасні словники
Тлумачення слова у сучасних словниках
Мізчити, -чу, чиш, гл. Мозжить. Те ж саме, що мізувати, обдумувати, розмірковувати над чимось.
Мізкува́ти, -ку́ю, -єш, гл. Соображать, размышлять. Було їм вольно розмовляти про всякії свої діла і думати, і мізкувати. Котл. Ен. III. 53. Я вже й сам не раз про се мізкував. К. Чого воно так було, — не моє діло мізкувати. Г. Барв. 19.
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 2, ст. 430.
Ілюстрації
|
|
|
|
Медіа
Див. також
Джерела та література
Зовнішні посилання
Сучасні словники
Тлумачення слова у сучасних словниках
[1]
Мізчити, -чу, чиш, гл. Мозжить. Те ж саме, що мізувати, обдумувати, розмірковувати над чимось.
{{subst:Шаблон:Словник Грінченка і
сучасність|підрозділ=Факультет романо- германської філології}}
