Відмінності між версіями «Мурування»

Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Перейти до: навігація, пошук
(Ілюстрації)
(Ілюстрації)
Рядок 19: Рядок 19:
 
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:4-sektsiya-2-705x394.jpg|x140px]]
 
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:4-sektsiya-2-705x394.jpg|x140px]]
 
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:3.jpg|x140px]]  
 
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:3.jpg|x140px]]  
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Photoicon.png|x140px]]
+
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:JailUGdeajyW5dgaqpOcMfb6viOBY2UeD3eAOD9f.jpg|x140px]]
 
|}
 
|}
  

Версія за 01:01, 5 листопада 2023

МУРУВА́ННЯ, я, сер.

1. Дія за значенням мурувати. [Четвертий чоловік:] Я не вірив, що з того мурування буде діло (Леся Українка, I, 1951, 456); Спочатку в бригаді Панько підносив цеглу, потім затирав цемент, аж через місяць підпустили його вчитися мурування (Юрій Смолич, Сорок вісім.., 1937, 144).

2. Кам'яна або цегляна будівля; частина споруди з каменю, цегли. Як на гріх, і пічники їй трапились якісь норовливі, свавільні і легковажні. Мурування робили наспіх, незграбно (Яків Баш, Надія, 1960, 48); Тут [у павільйоні «Наука»] експонуються амфори й монети, зразки кам'яного мурування й різьблені кістяні прикраси (Наука і життя, 10, 1967, 30).


Сучасні словники

Академічний тлумачний словник української мови [[1]]

МУРУВАННЯ, я, с . 1. Дія за знач. мурувати.

Ілюстрації

Dab59b247fcd84bb714b408c10d52d9a.jpg 4-sektsiya-2-705x394.jpg 3.jpg JailUGdeajyW5dgaqpOcMfb6viOBY2UeD3eAOD9f.jpg

Медіа

Див. також

Джерела та література

Зовнішні посилання

[[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/{{{підрозділ}}}]]