Мурмило
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Версія від 22:35, 21 жовтня 2018; Ovnaumenko.if18 (обговорення • внесок)
Мурмило, -ла, м. = Мурло. Чи чуєш ти, мурмило? Гул.-Арт.(О. 1861. III. 94.). МУРМИ́ЛО, а, чол., зневажл.
1. лайл. Груба, невихована людина. — Іди ж, кажу, та сій! Не мимри там під ніс! Аби лиш, господи, на ниві нам вродило, То буде нам і всім... Чи чуєш ти, мурмило! (Гулак-Артемовський, Байки.., 1958, 59).
2. Похмура, непривітна, замкнена людина; відлюдько.
