Мулір

Матеріал з Київський університет імені Бориса Грінченки
Перейти до: навігація, пошук

Мулір, -ра, м. = Муляр. Там муліри мур мурують. АД.

Сучасні словники

Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)

МУ́ЛЯР, а, чол. Фахівець, майстер мурування. Муляр Никифор рано встав (Іван Франко, XIII, 1954, 309); [Річард:] Якби згубив кітару [кіфару] Аполлон і стратив голос, мурував би тільки, то певне б звався муляром, не богом (Леся Українка, III, 1952, 114); Він пригадав, як на заводі муляри мурували стіни нового корпусу (Степан Чорнобривець, Визволена земля, 1959, 54).

Хто такий мулір

Ілюстрації

Photoicon.png Photoicon.png Photoicon.png Photoicon.png

Медіа

Див. також

Джерела та література

Зовнішні посилання