Відмінності між версіями «Мотузок»
(Створена сторінка: '''Мотузо́к, -зка, '''''м. ''= '''Мотузка. '''''Смика за мотузок. ''Левиц. Ум. '''Мотузочок. ''' [[Категор...) |
|||
| Рядок 1: | Рядок 1: | ||
'''Мотузо́к, -зка, '''''м. ''= '''Мотузка. '''''Смика за мотузок. ''Левиц. Ум. '''Мотузочок. ''' | '''Мотузо́к, -зка, '''''м. ''= '''Мотузка. '''''Смика за мотузок. ''Левиц. Ум. '''Мотузочок. ''' | ||
[[Категорія:Мо]] | [[Категорія:Мо]] | ||
| + | МОТУЗО́К, зка, чол. Зісуканий із прядива виріб для зв'язування або прив'язування кого-, чого-небудь. Дівчата достали мотузка, оперезали кругом білого гарбуза й понесли до воза (Нечуй-Левицький, III, 1956, 25); При дорозі стояла жінка і тримала на мотузку овечку (Наталія Кобринська, Вибр., 1954, 153); Єгор старанно ув'язав поклажу мотузками, і коні рушили від станції (Анатолій Шиян, Баланда, 1957, 195). | ||
| + | ♦ Мотузки крутити (сукати) з кого — підпорядкувавши когось своїй волі, примушувати робити, виконувати що-небудь; Такий, що з піску мотузки сучить — дуже хитрий, спритний. Людина він досвідчена, хитра. Його і в ложці не спіймаєш... Такий, що з піску мотузки суче... (Микола Руденко, Остання шабля, 1959, 42); Хоч мотузки крути див. крутити. | ||
| + | Словник української мови: в 11 томах. — Том 4, 1973. — Стор. 813. | ||
| + | мотузо́к (зменшене — мотузо́чок; грубий мотузок — мо́туз) = моту́зка (зменшене — моту́зочка, збірне — моту́ззя) — зсуканий із прядива виріб для зв’язування або прив’язування кого-, чого-небудь; з мотузком пов’язані народні повір’я: шматок мотузка, на якому хтось повісився, зберігають, бо нібито він принесе щастя; вагітній не можна через нього переступати; див. ще у «Волині» Б. Харчука: «Корову продали з мотузкою, щоб було на щастя»; з мотузком пов’язані різні ритуальні дії, обряди і заборони; опоясування або обв’язування мотузком — один із засобів створення магічного кола, що робить недоторканною людину, яка знаходиться у ньому; мотузком (поясом, рибальською сіттю) обв’язували молоду й молодого перед вінчанням від уроків; те саме робили з ліжком породіллі й дитини; мотузок знешкоджує нечисту силу (наприклад, биттям можна позбавитися мари, що душить людину вночі). | ||
| + | |||
| + | Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006. — С. 378. | ||
Версія за 15:48, 24 листопада 2017
Мотузо́к, -зка, м. = Мотузка. Смика за мотузок. Левиц. Ум. Мотузочок. МОТУЗО́К, зка, чол. Зісуканий із прядива виріб для зв'язування або прив'язування кого-, чого-небудь. Дівчата достали мотузка, оперезали кругом білого гарбуза й понесли до воза (Нечуй-Левицький, III, 1956, 25); При дорозі стояла жінка і тримала на мотузку овечку (Наталія Кобринська, Вибр., 1954, 153); Єгор старанно ув'язав поклажу мотузками, і коні рушили від станції (Анатолій Шиян, Баланда, 1957, 195). ♦ Мотузки крутити (сукати) з кого — підпорядкувавши когось своїй волі, примушувати робити, виконувати що-небудь; Такий, що з піску мотузки сучить — дуже хитрий, спритний. Людина він досвідчена, хитра. Його і в ложці не спіймаєш... Такий, що з піску мотузки суче... (Микола Руденко, Остання шабля, 1959, 42); Хоч мотузки крути див. крутити. Словник української мови: в 11 томах. — Том 4, 1973. — Стор. 813. мотузо́к (зменшене — мотузо́чок; грубий мотузок — мо́туз) = моту́зка (зменшене — моту́зочка, збірне — моту́ззя) — зсуканий із прядива виріб для зв’язування або прив’язування кого-, чого-небудь; з мотузком пов’язані народні повір’я: шматок мотузка, на якому хтось повісився, зберігають, бо нібито він принесе щастя; вагітній не можна через нього переступати; див. ще у «Волині» Б. Харчука: «Корову продали з мотузкою, щоб було на щастя»; з мотузком пов’язані різні ритуальні дії, обряди і заборони; опоясування або обв’язування мотузком — один із засобів створення магічного кола, що робить недоторканною людину, яка знаходиться у ньому; мотузком (поясом, рибальською сіттю) обв’язували молоду й молодого перед вінчанням від уроків; те саме робили з ліжком породіллі й дитини; мотузок знешкоджує нечисту силу (наприклад, биттям можна позбавитися мари, що душить людину вночі).
Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006. — С. 378.
