Мотовило

Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Перейти до: навігація, пошук

Мотови́ло, -ла, с. 1) Снарядъ для наматыванія нитокъ съ веретена. Представляетъ изъ себя палку, развдвоенную въ видѣ вилокъ на одномъ концѣ, а другой, болѣе толстый, конецъ оканчивается перекладиной. Вас. 201. Чуб. VII. 410. Гол. Од. 36. Части: палка — держівно, раздвоеніе — вилиці з ріжками (ріжки. Константиногр. у.), перекладина — вилок (перехрестя. Констан. у.). Шух. І. 150. Накупив веретен, нема мотовила. Чуб. 2) Названіе вола, имѣющаго привычку мотать головою во время запряганія. КС. 1898. VII. 47. Ум. Мотови́льце, мотови́лечко.

Сучасні словники

Тлумачення слова у сучасних словниках

  1. Мотови́ло (прасл. *motovidlo, від *motati — «мотати» + *vidlo — «вилка») — пристрій для змотування ниток, пряжі. За допомогою мотовила готову пряжу перемотували з веретена в мотки, воно полегшувало змотування, запобігало заплутуванню і зав'язуванню нитки.
  2. Знаряддя, пристосування для змотування пряжі, шовку тощо. Одного дня по обіді Мотря витягла з своєї скрині десять товстих починків, взяла мотовило й хотіла мотати (Н.-Лев., II, 1956, 296); Христя снувала на мотовило найтоншу пряжу з шпульки, одлічувала чисниці, пасма і перев’язувала їх десятчаною ниткою (Іщук, Вербівчани, 1961, 243).
  1. техн. Машина для змотування прокатного матеріалу (стрічок, дроту, бляхи тощо) в рулони.
  1. Частина жниварки або комбайна, що нахиляє до різального апарата стебла трави, злаків та укладає їх на транспортер. Для нахиляння трави косарка обладнана 6-планчастим двосекційним мотовилом (Механ. і елек-триф.., 1953, 141); Ніна не могла відірвати очей від величезної машини, що повільно пливла полем, розмахуючи мотовилами, залишаючи за собою купи соломи (Коп., Земля.., 1957, 34).
  2. Снарядъ для наматыванія нитокъ съ веретена. Представляетъ изъ себя палку, развдвоенную въ видѣ вилокъ на одномъ концѣ, а другой, болѣе толстый, конецъ оканчивается перекладиной. Вас. 201. Чуб. VII. 410. Гол. Од. 36. Части: палка — держівно, раздвоеніе — вилиці з ріжками (ріжки. Конст. у.), перекладина — вилок (перехрестя. Констан. у.). Шух. І. 150. Накупив веретен, нема мотовила. Чуб.
  1. Названіе вола, имѣющаго привычку мотать головою во время запряганія. КС. 1898. VII. 47. Ум.

Ілюстрації

Мотовило1.jpeg Мотовило2.jpeg Мотовило3.jpeg Мотовило4.jpeg

Див. також

Джерела та література

Зовнішні посилання