Моління

Молі́ння, -ня, с. Моленіе, молитва. Яке вже там і моління. Сим. 174.

Сучасні словники

Тлумачення слова у сучасних словниках МОЛІ́ННЯ, я, сер.

1. Дія за значенням молитися 1. На нелегальних зборах вони [сектанти] допускають в буквальному розумінні слова виснажливі фізично методи моління (Наука і життя, 8, 1958, 50); * У порівняннях. Мати деякий час стояла серед хати, склавши руки на грудях, як для моління (Олесь Гончар, II, 1959, 150).

2. Дія за значенням молити; прохання, благання. — Люди добрі! На бога, дайте мені чистий спокій... Але гуцули не звертали уваги на ці моління (Гнат Хоткевич, II, 1966, 14); Бачу його погляд, благальний, сповнений моління й надії (Юрій Збанацький, Малин. дзвін, 1958, 350).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 4, 1973. — Стор. 785.

МОЛІ́ННЯ, я, с.

1. Дія за знач. моли́тися 1. На нелегальних зборах вони [сектанти] допускають в буквальному розумінні слова виснажливі фізично методи моління (Наука.., 8, 1958, 50); * У порівн. Мати деякий час стояла серед хати, склавши руки на грудях, як для моління (Гончар, II, 1959, 150).

2. Дія за знач. моли́ти; прохання, благання. — Люди добрі! На бога, дайте мені чистий спокій… Але гуцули не звертали уваги на ці моління (Хотк., II, 1966, 14); Бачу його погляд, благальний, сповнений моління й надії (Збан., Малин, дзвін, 1958, 350).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 785.

Молі́ння, ня, с. Моленіе, молитва. Яке вже там і моління. Сим. 174.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 441.

молі́ння – іменник середнього роду відмінок: називний - молі́ння(однина),молі́ння(множина)4 родовий - молі́ння(однина),молі́нь(множина); давальний - молі́нню(однина),молі́нням9 знахідний - молі́ння(однина),молі́ння(множина); орудний - молі́нням(однина),молі́ннями(множина); місцевий - на/у молі́нні(однина),на/у молі́ннях(множина); кличний - молі́ння*(однина),молі́ння*(множина).

Ілюстрації