Моглиці

Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Перейти до: навігація, пошук

Мо́глиці, -ць, ж. мн. = Могилки. Чуб. VII. 551.

Сучасні словники

Словник української мови: в 11 томах. — Том 4, 1973. — Стор. 773.

МОГЛИЦІ, лок, мн.

1. діал. Кладовище. Прийшов Кирик на могилки, ямку зачинає (Словник Грінченка); Десь далеко, ніби на могилках, коло тих чорних куп, бреше на місяць лисиця (Григорій Косинка, Новели, 1962, 178).

2. етн. Те саме, що проводи 2. Було, прийде [Параска] між люди на одну годину, сумна, наче з могилок (Ганна Барвінок, Опов.., 1902, 113).

Ілюстрації

10688294 10204541667798247 1865117743271980279 o.jpg Heroi krut.jpg 300px-Bykivnia Graves1.JPG Depositphotos 198551448-stock-photo-graves-of-fallen-canadian-soldiers.jpg

Медіа

Див. також

Словник української мови: в 11 томах. — Том 4, 1973. — Стор. 773.

Джерела та література

Зовнішні посилання