Мито

Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Перейти до: навігація, пошук

Словник Бориса Грінченка

Мито, -та, с. Пошлина на товары, плата за право торговать. На славній Україні (жиди) всі козацькі торги заорандовали, да брали митопромито: од возового по півзолотого, од пішого пішениці по три денежки мита брали. АД. II. 21.

Сучасні словники

Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980) МИТО, а, сер. Податок, сплачуваний за перевезення товарів через кордон. Він, ідучи за приміром інших бояр, поставив на дорозі величезну рогачку і жадав від проїжджих для себе мита (Іван Франко, VI, 1951, 41); — Тепер на самому хлібі землевласник не проживе: американська пшениця і високе німецьке мито на хліб підрубали нас на пні (Михайло Стельмах, I, 1962, 40); Щоб обмежити довіз іноземних товарів у Росію, на них були накладені високі мита (Історія СРСР, II, 1957, 25).

Ілюстрації

Aec6297fb6cf3cee8de596ac8c9819a62b9cdc32.jpg 56243.jpg Photoicon.png Photoicon.png

Медіа

Див. також

Джерела та література

Зовнішні посилання