Відмінності між версіями «Мито»

Версія за 14:03, 27 листопада 2013

Словник Бориса Грінченка

Мито, -та, с. Пошлина на товары, плата за право торговать. На славній Україні (жиди) всі козацькі торги заорандовали, да брали митопромито: од возового по півзолотого, од пішого пішениці по три денежки мита брали. АД. II. 21.

Сучасні словники

Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980) МИТО, а, сер. Податок, сплачуваний за перевезення товарів через кордон. Він, ідучи за приміром інших бояр, поставив на дорозі величезну рогачку і жадав від проїжджих для себе мита (Іван Франко, VI, 1951, 41); — Тепер на самому хлібі землевласник не проживе: американська пшениця і високе німецьке мито на хліб підрубали нас на пні (Михайло Стельмах, I, 1962, 40); Щоб обмежити довіз іноземних товарів у Росію, на них були накладені високі мита (Історія СРСР, II, 1957, 25).

Ілюстрації

Медіа

Ціві факти

Див. також

Джерела та література

Зовнішні посилання