Метати

Мета́ти, -та́ю, -єш, гл. 1) Метать, бросать. Камнем на Степана метали. Чуб. 2) Наливать. Дорогого напитка метає, по два, по три кубки в руки наливає. Лукаш. 19. Примушувати летіти з метою влучити в ціль або докинути якнайдалі. 2) Розкидати у різних напрямках; піднімати в повітря, розносити. 'Шарпаючи, сіпаючи, розхитувати, розгойдувати в різні боки (перев. про вітер).' 3) рідко. Згрібаючи, складати (сіно, солому тощо). 4) також без додатка. Брати і висвічувати карти, кидаючи їх управо і вліво. 5) мисл. Нацьковувати хортів або напускати гончих собак. 6) Родити (про зайчиху та ін.).