Мертво
Ме́ртво, 1. в знач. присудка. Мляво, неоживлено. Після півночі в провулку зовсім мертво. 2. Те ж, що безжиттєво . «Нещасний француз був мертво п'яний.» Пушкін.2)нар. Мертво. Було якось тихо й мертво на світі, ніби само небо вже дрімало. Левиц. Пов. 155. Присл. до мертвий. Хто чесно бивсь, — згада сім'я, Хто мертво ліг, — спом'янем (Андрій Малишко, Звенигора, 1959, 116); Збентежений Бопре хотів був підвестись і не міг: бідолашний француз був мертво п'яний (Пушкін, Капіт. дочка, перекл. за ред. Хуторяна, 1949, 11); В кутку, під образами, блимала мертво лампадка (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 367); Руїни просвічувались крізь густе плетиво обгорілих садів, що мертво застигли край дороги (Василь Кучер, Голод, 1961, 332); Тихо усюди, аж мертво тихо (Панас Мирний, I, 1954, 309); Телефон мертво мовчав (Ле і Левада, Південний захід, 1950, 292); // у знач. присудк. сл. Надворі було тихо, мертво... (Нечуй-Левицький, III, 1956, 142).
Сучасні словники
Ілюстрації
