Маєт

Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Перейти до: навігація, пошук

Маєт, -ту, м. = Маєток. Уручаю тобі, брате, всі мої маєти. Нп.

Сучасні словники

[Словник Української мови]

МАЄ́ТОК Земельне володіння поміщика, найчастіше із садибою та будинком. Буйні ліси поперетинали його маєтки і вздовж, і вшир, і впоперек (Панас Мирний, IV, 1955, 219); Панський маєток перейшов до народу (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 83); [Басов:] Я управитель маєтку міністра Терещенка (Олександр Корнійчук, I, 1955, 161);

[Маєток]

Має́ток (-тку, ч.) — земельне володіння поміщика. Те саме, що майно. В період Австро-Угорщини панські маєтки були центрами домінії.[1]

Тлумачення слова у сучасних словниках

Ілюстрації

Photoicon.png Photoicon.png Photoicon.png Photoicon.png

Медіа

Див. також

Джерела та література

Зовнішні посилання

[[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/{{{підрозділ}}}]]