Майбуть

Майбуть, нар. = Мабуть. У нас ще до якої пори не видко сарани, але вже близько, хутко майбуть добереться і до нас. О. 1862. X. 110.

Академічний тлумачний словник української мови. МА́БУ́ТЬ, діал. МА́БІ́ТЬ, вставн. сл. Уживається для вираження невпевненості в тому, про що говориться в реченні; певно, очевидно. Спала й виглядала Козаченька молодого, Що торік покинув. Обіщався вернутися, Та, мабуть, і згинув! (Тарас Шевченко, I, 1951, 3); В дорогу Григорій узяв чимало всякого харчу, але більше всього тютюну; та чи не найбільше, мабуть, запасся терпінням (Олександр Довженко, I, 1958, 76). Словник української мови: в 11 томах. — Том 4, 1973. — Стор. 587.