Відмінності між версіями «Лічити»

Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Перейти до: навігація, пошук
(Створена сторінка: '''Лічи́ти, -чу́, -чиш, '''''гл. ''1) Считать. ''Лічу в неволі дні і ночі і лік забуваю. ''Шевч. 548. ''Д...)
 
 
(не показані 10 проміжних версій 2 учасників)
Рядок 1: Рядок 1:
−
'''Лічи́ти, -чу́, -чиш, '''''гл. ''1) Считать. ''Лічу в неволі дні і ночі і лік забуваю. ''Шевч. 548. ''Де гроші лічять, там не пхайсь. ''Ном. № 5863. 2) Лѣчить. ''Лічили, лічили, поки її безталанну в труну положили. ''Шевч. 330.  
+
'''Лічи́ти, -чу́, -чиш, '''''гл. ''1) Считать. ''Лічу в неволі дні і ночі і лік забуваю. ''Шевч. 548. ''Де гроші лічять, там не пхайсь. ''Ном. № 5863. 2) Лѣчить. ''Лічили, лічили, поки її безталанну в труну положили. ''Шевч. 330.
 +
 
[[Категорія:Лі]]
 
[[Категорія:Лі]]
 +
 +
==Сучасні словники==
 +
Лічити
 +
 +
I. лічу, лічиш, недок.
 +
 +
1) неперех. Називати числа у послідовному порядку. || Знати назви і послідовність чисел в яких-небудь межах.
 +
 +
2) перех. і без додатка. Визначати кількість, суму кого-, чого-небудь. || Вести певні підрахунки.
 +
 +
3) неперех. Визначати в певній кількості, в певних сумах; нараховувати.
 +
 +
4) перех. Рахувати, визначаючи що-небудь як початок відрахунків, одиницю виміру тощо.
 +
 +
5) перех., перен. Брати до уваги під час підрахунків, визначення чого-небудь і т. ін.; враховувати.
 +
 +
6) перех., за кого – що, ким, чим, перен. Те саме, що вважати.
 +
 +
II. лічу, лічиш, недок., перех., рідко.
 +
 +
Те саме, що лікувати.
 +
 +
===[http://hrinchenko.com/slovar/znachenie-slova/49934-prjamec.html  Словник української мови за редакцією Б.Д.Грінченка]===
 +
Лічи́ти, -чу́, -чиш, гл. 1) Считать. Лічу в неволі дні і ночі і лік забуваю. Шевч. 548. Де гроші лічять, там не пхайсь. Ном. № 5863. 2) Лѣчить. Лічили, лічили, — поки її безталанну в труну положили. Шевч. 330.
 +
 +
===[http://ukrlit.org/slovnyk УКРЛІТ.ORG_Cловник]===
 +
ЛІЧИ́ТИ1, лічу́, лі́чиш, недок.1. неперех. Називати числа у послідовному порядку. — Лічитиму до трьох: раз!.. два… (Довж., І, 1958, 206); // Знати назви і послідовність чисел в яких-небудь межах. Людина навчилася лічити тисячі років тому (Наука.., 9, 1961, 20); — Він такий тямовитий, що вже сам до тисячі лічить (Стельмах, II, 1962, 107).
 +
 +
2. перех. і без додатка. Визначати кількість, суму кого-, чого-небудь. Став пан Пістряк лічити; лічить-лічить, а у п’ятій сотні одного козака не долічиться (Кв.— Осн., II, 1956, 161); — Він в семінарії лічити не вмів навіть гроші… (Вовчок, VI, 1956, 254); — Скільки ж це буде верстов? — запитав Григорія наш дід Семен.. — А хто їх там лічив, — стримано відповів мандрівник (Довж., І, 1958, 77); // Вести певні підрахунки. Курчат восени лічать (Укр.. присл.., 1955, 292); Щось вічно розмірковував [Мемет], пригадував, лічив і раз у раз бігав у крамничку (Коцюб., І, 1955, 394); Комбат став лічити на пальцях (Гончар, III, 1959, 249).
 +
◊ Грудки́ лічи́ти [на доро́зі] — дивитися вниз (опустивши очі). Лічи́ти дні (годи́ни, хвили́ни і т. ін.) — стежити за часом, з нетерпінням чекаючи кого-, чого-небудь. Лічу в неволі дні і ночі І лік забуваю. О господи, як-то тяжко Тії дні минають (Шевч., II, 1963, 235); Не лічи́ти чого — дуже багато чогось. Не лічив Пилипко, скільки разів приходилося йому падати (Мирний, IV, 1955, 301); Летить, кричить, шумить орел, Розбитих хвиль не ліче: Їх безліч (Олесь, Вибр., 1958, 61); Не лічи́ти годи́н (хвили́н і т. ін.) — не стежити за часом. Не дивлячись на сонце, не лічачи годин, йшла молода пара довгим зеленим яром (Н.-Лев., І, 1956, 154); Ре́бра лічи́ти (полічи́ти) кому — бити кого-небудь. — Вилазь, вилазь лишень; я тобі ребра полічу, як ніхто ще тобі їх не лічив… (Мирний, IV, 1955, 60).
 +
 +
3. неперех. Визначати в певній кількості, в певних сумах; нараховувати. — То скільки ж це вийде орендної плати з пана за сорок три роки, якщо по дев’ять карбованців з десятини лічити? (Стельмах, І, 1962, 357).
 +
 +
4. перех. Рахувати, визначаючи що-небудь як початок відрахунків, одиницю виміру тощо. Товщину снігового покриву вимірюють снігомірною рейкою.. Лічать від землі до поверхні снігу (Фіз. геогр., 5, 1956, 94); Ми всі від Жовтня золотого Ведем літа і лічим вік (Мас., Побратими, 1950, 5).
 +
 +
5. перех., перен. Брати до уваги під час підрахунків, визначення чого-небудь і т. ін.; враховувати. Опріч відомих Вам оповідань я надрукував.. "Посол від чорного царя", оповід. в "Житті і слові" — ото, здається, і все, коли не лічити дрібничок (Коцюб., III, 1956, 195); Мені за сей час нічого веселого не трапилось, коли не лічити веселого сонця і моря (Л. Укр., V, 1956, 209).
 +
 +
6. перех., за кого — що, ким, чим, перен. Те саме, що вважа́ти. [Степанида:] От правда на світі! Як жінок, то й не лічать за людину!.. (Кроп., І, 1958, 135); — А як крадуть [мужики] ліс, то через те, що вони лісом обділені, що панський ліс вони лічать своїм (Коцюб., І, 1955, 462); Пани і підпанки, що слините з-за брам. — Не вас лічив Тарас За Україну! (Ю. Янов., V, 1959, 67).
 +
 +
ЛІЧИ́ТИ2, лічу́, лі́чиш, недок., перех., рідко. Те саме, що лікува́ти. Дурня вчити, що мертвого лічити (Укр.. присл.., 1955, 250); Вона набрала зілля Та пішла в палати Лічить його (Шевч., І, 1951, 373); Розмовляю та синів питаю, Чи давно захорував їх дєдьо, Що йому робили, чим лічили? (Фр., XIII, 1954, 333).
 +
 +
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 533 - 534.
 +
 +
==Іноземні словники==
 +
===[http://ukrainian_explanatory.academic.ru  Словари и энциклопедии на Академике]===
 +
лічити
 +
I лічу́, лі́чиш, недок.
 +
1) неперех. Називати числа у послідовному порядку. || Знати назви і послідовність чисел в яких-небудь межах.
 +
2) перех. і без додатка. Визначати кількість, суму кого-, чого-небудь. || Вести певні підрахунки.
 +
3) неперех. Визначати в певній кількості, в певних сумах; нараховувати.
 +
4) перех. Рахувати, визначаючи що-небудь як початок відрахунків, одиницю виміру тощо.
 +
5) перех., перен. Брати до уваги під час підрахунків, визначення чого-небудь і т. ін.; враховувати.
 +
6) перех., за кого – що, ким, чим, перен. Те саме, що вважати.
 +
 +
II лічу́, лі́чиш, недок., перех., рідко.
 +
Те саме, що лікувати.
 +
 +
Великий тлумачний словник сучасної української мови. - "Перун". 2005.
 +
 +
лічити
 +
 +
лічи́ти 1
 +
 +
дієслово недоконаного виду
 +
визначати кількість
 +
 +
лічи́ти 2
 +
 +
дієслово недоконаного виду
 +
лікувати
 +
рідко
 +
 +
Орфографічний словник української мови. 2005.
 +
 +
==Ілюстрації==
 +
{| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #ccc solid; border-bottom:5px #ccc solid; text-align:center"
 +
|- valign="top"
 +
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення: Лічити.jpg |x140px]]
 +
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення: Лічити2.jpg |x140px]]
 +
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення: Лічити1.png |x140px]]
 +
|}
 +
==Медіа==
 +
{{#ev:youtube| qVPpvMPjHOs}}
 +
{{#ev:youtube| -pLxb48Z9Rw}}
 +
==Цікаві факти==
 +
https://www.booklya.ua/book/vchimosya-l-chiti-matematika-2-110696/
 +
 +
http://megaznaika.com.ua/123.html
 +
 +
http://www.myshared.ru/slide/1130687/
 +
 +
[[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Університетський коледж]]
 +
 +
[[Категорія:Слова 2016 року]]

Поточна версія на 16:57, 17 листопада 2016

Лічи́ти, -чу́, -чиш, гл. 1) Считать. Лічу в неволі дні і ночі і лік забуваю. Шевч. 548. Де гроші лічять, там не пхайсь. Ном. № 5863. 2) Лѣчить. Лічили, лічили, поки її безталанну в труну положили. Шевч. 330.

Сучасні словники

Лічити

I. лічу, лічиш, недок.

1) неперех. Називати числа у послідовному порядку. || Знати назви і послідовність чисел в яких-небудь межах.

2) перех. і без додатка. Визначати кількість, суму кого-, чого-небудь. || Вести певні підрахунки.

3) неперех. Визначати в певній кількості, в певних сумах; нараховувати.

4) перех. Рахувати, визначаючи що-небудь як початок відрахунків, одиницю виміру тощо.

5) перех., перен. Брати до уваги під час підрахунків, визначення чого-небудь і т. ін.; враховувати.

6) перех., за кого – що, ким, чим, перен. Те саме, що вважати.

II. лічу, лічиш, недок., перех., рідко.

Те саме, що лікувати.

Словник української мови за редакцією Б.Д.Грінченка

Лічи́ти, -чу́, -чиш, гл. 1) Считать. Лічу в неволі дні і ночі і лік забуваю. Шевч. 548. Де гроші лічять, там не пхайсь. Ном. № 5863. 2) Лѣчить. Лічили, лічили, — поки її безталанну в труну положили. Шевч. 330.

УКРЛІТ.ORG_Cловник

ЛІЧИ́ТИ1, лічу́, лі́чиш, недок.1. неперех. Називати числа у послідовному порядку. — Лічитиму до трьох: раз!.. два… (Довж., І, 1958, 206); // Знати назви і послідовність чисел в яких-небудь межах. Людина навчилася лічити тисячі років тому (Наука.., 9, 1961, 20); — Він такий тямовитий, що вже сам до тисячі лічить (Стельмах, II, 1962, 107).

2. перех. і без додатка. Визначати кількість, суму кого-, чого-небудь. Став пан Пістряк лічити; лічить-лічить, а у п’ятій сотні одного козака не долічиться (Кв.— Осн., II, 1956, 161); — Він в семінарії лічити не вмів навіть гроші… (Вовчок, VI, 1956, 254); — Скільки ж це буде верстов? — запитав Григорія наш дід Семен.. — А хто їх там лічив, — стримано відповів мандрівник (Довж., І, 1958, 77); // Вести певні підрахунки. Курчат восени лічать (Укр.. присл.., 1955, 292); Щось вічно розмірковував [Мемет], пригадував, лічив і раз у раз бігав у крамничку (Коцюб., І, 1955, 394); Комбат став лічити на пальцях (Гончар, III, 1959, 249). ◊ Грудки́ лічи́ти [на доро́зі] — дивитися вниз (опустивши очі). Лічи́ти дні (годи́ни, хвили́ни і т. ін.) — стежити за часом, з нетерпінням чекаючи кого-, чого-небудь. Лічу в неволі дні і ночі І лік забуваю. О господи, як-то тяжко Тії дні минають (Шевч., II, 1963, 235); Не лічи́ти чого — дуже багато чогось. Не лічив Пилипко, скільки разів приходилося йому падати (Мирний, IV, 1955, 301); Летить, кричить, шумить орел, Розбитих хвиль не ліче: Їх безліч (Олесь, Вибр., 1958, 61); Не лічи́ти годи́н (хвили́н і т. ін.) — не стежити за часом. Не дивлячись на сонце, не лічачи годин, йшла молода пара довгим зеленим яром (Н.-Лев., І, 1956, 154); Ре́бра лічи́ти (полічи́ти) кому — бити кого-небудь. — Вилазь, вилазь лишень; я тобі ребра полічу, як ніхто ще тобі їх не лічив… (Мирний, IV, 1955, 60).

3. неперех. Визначати в певній кількості, в певних сумах; нараховувати. — То скільки ж це вийде орендної плати з пана за сорок три роки, якщо по дев’ять карбованців з десятини лічити? (Стельмах, І, 1962, 357).

4. перех. Рахувати, визначаючи що-небудь як початок відрахунків, одиницю виміру тощо. Товщину снігового покриву вимірюють снігомірною рейкою.. Лічать від землі до поверхні снігу (Фіз. геогр., 5, 1956, 94); Ми всі від Жовтня золотого Ведем літа і лічим вік (Мас., Побратими, 1950, 5).

5. перех., перен. Брати до уваги під час підрахунків, визначення чого-небудь і т. ін.; враховувати. Опріч відомих Вам оповідань я надрукував.. "Посол від чорного царя", оповід. в "Житті і слові" — ото, здається, і все, коли не лічити дрібничок (Коцюб., III, 1956, 195); Мені за сей час нічого веселого не трапилось, коли не лічити веселого сонця і моря (Л. Укр., V, 1956, 209).

6. перех., за кого — що, ким, чим, перен. Те саме, що вважа́ти. [Степанида:] От правда на світі! Як жінок, то й не лічать за людину!.. (Кроп., І, 1958, 135); — А як крадуть [мужики] ліс, то через те, що вони лісом обділені, що панський ліс вони лічать своїм (Коцюб., І, 1955, 462); Пани і підпанки, що слините з-за брам. — Не вас лічив Тарас За Україну! (Ю. Янов., V, 1959, 67).

ЛІЧИ́ТИ2, лічу́, лі́чиш, недок., перех., рідко. Те саме, що лікува́ти. Дурня вчити, що мертвого лічити (Укр.. присл.., 1955, 250); Вона набрала зілля Та пішла в палати Лічить його (Шевч., І, 1951, 373); Розмовляю та синів питаю, Чи давно захорував їх дєдьо, Що йому робили, чим лічили? (Фр., XIII, 1954, 333).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 533 - 534.

Іноземні словники

Словари и энциклопедии на Академике

лічити I лічу́, лі́чиш, недок. 1) неперех. Називати числа у послідовному порядку. || Знати назви і послідовність чисел в яких-небудь межах. 2) перех. і без додатка. Визначати кількість, суму кого-, чого-небудь. || Вести певні підрахунки. 3) неперех. Визначати в певній кількості, в певних сумах; нараховувати. 4) перех. Рахувати, визначаючи що-небудь як початок відрахунків, одиницю виміру тощо. 5) перех., перен. Брати до уваги під час підрахунків, визначення чого-небудь і т. ін.; враховувати. 6) перех., за кого – що, ким, чим, перен. Те саме, що вважати.

II лічу́, лі́чиш, недок., перех., рідко. Те саме, що лікувати.

Великий тлумачний словник сучасної української мови. - "Перун". 2005.

лічити

лічи́ти 1

дієслово недоконаного виду визначати кількість

лічи́ти 2

дієслово недоконаного виду лікувати рідко

Орфографічний словник української мови. 2005.

Ілюстрації

Лічити.jpg Лічити2.jpg Лічити1.png

Медіа

Цікаві факти

https://www.booklya.ua/book/vchimosya-l-chiti-matematika-2-110696/

http://megaznaika.com.ua/123.html

http://www.myshared.ru/slide/1130687/

Отримано з https://wiki.kubg.edu.ua/index.php?title=Лічити&oldid=156293