Лящати
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Версія від 22:16, 31 жовтня 2018; Mvdidenko.im18 (обговорення • внесок)
Лящати, -щу, -щи́ш, гл. 1) Пронзительно, рѣзко говорить. 2) Отдаваться, раздаваться (о звукѣ). Аж лящить жіночий регіт. Шевч. Не спить рябко та все так гавка, скаучить, що сучий син, коли аж в ухах не лящить. О. 1861. III. Г. Арт. 81. Оце їсть! аж поза ухами лящить. Ном. № 12205. Так уминає, що аж за ушима лящить. Грин. І. 125.
Зміст
Сучасні словники
Тлумачення слова у сучасних словниках
Ілюстрації
|
|
|
|
