Відмінності між версіями «Ляскотіти»

Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Перейти до: навігація, пошук
(Створена сторінка: '''Ляскоті́ти, -чу́, -ти́ш, '''''гл. ''1) Учащенно хлопать, щелкать. 2) Быстро говорить, быстро бол...)
 
Рядок 1: Рядок 1:
 
'''Ляскоті́ти, -чу́, -ти́ш, '''''гл. ''1) Учащенно хлопать, щелкать. 2) Быстро говорить, быстро болтать, чаще — крикливымъ голосомъ. ''Вийде до них, ляскотить по пташиному, привітна, люба. ''МВ. (О. 1862. III. 44).  
 
'''Ляскоті́ти, -чу́, -ти́ш, '''''гл. ''1) Учащенно хлопать, щелкать. 2) Быстро говорить, быстро болтать, чаще — крикливымъ голосомъ. ''Вийде до них, ляскотить по пташиному, привітна, люба. ''МВ. (О. 1862. III. 44).  
 
[[Категорія:Ля]]
 
[[Категорія:Ля]]
 +
 +
ЛЯСКОТІ́ТИ1, очу́, оти́ш, недок. Підсил. до ля́скати. Шуміли колеса, ляскотіли ремінні паси, передаючи свою енергію наверх, до жорен (Шиян, Баланда, 1957, 20); Раз у раз сухо ляскотів батіг (Скл., Карпати, II, 1954, 108).
 +
 +
ЛЯСКОТІ́ТИ2, очу́, оти́ш, недок. Підсил. до ляща́ти. Вийде до них [панночка] — ляскотить по-пташиному, привітна, люба (Вовчок, І, 1955, 111); Чую, ляскотить сміх баришні, і він [офіцер] немов крізь сльози регоче (Ле, Мої листи, 1945, 72); // безос. Неугавні коники завели в траві таке сюрчання, аж у вухах ляскотить… (Мирний, IV, 1955, 308).

Версія за 23:02, 23 листопада 2016

Ляскоті́ти, -чу́, -ти́ш, гл. 1) Учащенно хлопать, щелкать. 2) Быстро говорить, быстро болтать, чаще — крикливымъ голосомъ. Вийде до них, ляскотить по пташиному, привітна, люба. МВ. (О. 1862. III. 44).

ЛЯСКОТІ́ТИ1, очу́, оти́ш, недок. Підсил. до ля́скати. Шуміли колеса, ляскотіли ремінні паси, передаючи свою енергію наверх, до жорен (Шиян, Баланда, 1957, 20); Раз у раз сухо ляскотів батіг (Скл., Карпати, II, 1954, 108).

ЛЯСКОТІ́ТИ2, очу́, оти́ш, недок. Підсил. до ляща́ти. Вийде до них [панночка] — ляскотить по-пташиному, привітна, люба (Вовчок, І, 1955, 111); Чую, ляскотить сміх баришні, і він [офіцер] немов крізь сльози регоче (Ле, Мої листи, 1945, 72); // безос. Неугавні коники завели в траві таке сюрчання, аж у вухах ляскотить… (Мирний, IV, 1955, 308).