Лярва

Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Перейти до: навігація, пошук

Ля́рва, -ви, ж. Потаскуха. Чуб. І. 90. Ах ти паскудо, лярво безноса! Подольск. г. (Лат. Larvæ - привид, спочатку маска, личина [1] [2] [3] [4] [5] [6], пор. З сучасним італ. Larva - личинка або латинським же mascus - привид) - в давньоримській міфології душа (дух) померлого злого (за іншими відомостями - молодого [7]) людини, що приносить живим нещастя і смерть [8]. Можливо, мають відношення до ларам.

У давньогрецькій міфології аналогом давньоримської лярви був лемур, нічний дух (грец. Λεμούρια, лат. Lemures) [8], внаслідок чого в різних європейських мовах для цього духу можуть вживатися назви як лемур, так і лярва (подібно паралельного употребленіію імен Геракл / Геркулес , Гермес / Меркурій і ін.) у сучасному поетичному стилі російської мови слово лярва може вживатися як синонім слову маска. {{ subst

Шаблон:Словник Грінченка і сучасність|підрозділ=інститут журналістики}}