Відмінності між версіями «Лютувати»

Матеріал з Київський університет імені Бориса Грінченки
Перейти до: навігація, пошук
(Словник відмінків)
Рядок 40: Рядок 40:
 
1 особа люту́ймо
 
1 особа люту́ймо
 
2 особа люту́й люту́йте
 
2 особа люту́й люту́йте
 +
 
МАЙБУТНІЙ ЧАС
 
МАЙБУТНІЙ ЧАС
 
1 особа лютува́тиму лютува́тимемо, лютува́тимем
 
1 особа лютува́тиму лютува́тимемо, лютува́тимем
 
2 особа лютува́тимеш лютува́тимете
 
2 особа лютува́тимеш лютува́тимете
 
3 особа лютува́тиме лютува́тимуть
 
3 особа лютува́тиме лютува́тимуть
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС
+
 
 +
 
 +
ТЕПЕРІШНІЙ Час
 
1 особа люту́ю люту́ємо, люту́єм
 
1 особа люту́ю люту́ємо, люту́єм
 
2 особа люту́єш люту́єте
 
2 особа люту́єш люту́єте
Рядок 50: Рядок 53:
 
Активний дієприкметник
 
Активний дієприкметник
 
   
 
   
 +
 
Дієприслівник
 
Дієприслівник
 
люту́ючи
 
люту́ючи
Рядок 56: Рядок 60:
 
жін. р. лютува́ла
 
жін. р. лютува́ла
 
сер. р. лютува́ло
 
сер. р. лютува́ло
Активний дієприкметник
+
 
+
 
Пасивний дієприкметник
+
 
+
Безособова форма
+
 
   
 
   
 
Дієприслівник
 
Дієприслівник

Версія за 17:09, 26 жовтня 2018

Лютува́ти, -ту́ю, -єш, гл. 1) Свирѣпствовать, злиться. Ревуть, лютують вороги. Шевч. 59. Лютує голод в Україні. Шевч. 332. Стеха дивиться, що з того буде, а сама так і лютує. Кв. II. 18. Лютував старий за те, що ляховку взяв, та вже як Бог дав їм дітей, старий їх простив. МВ. І. 73. 2) Паять.

Словник української мови.Академічний тлумачний словник (1970—1980)

ЛЮТУВАТИ 1, ую, уєш, недок.

1. на кого — що і без додатка. Виявляти хижацтво, кровожерність, злість (про звіра, тварину). Як скажений звір, що боїться води, труситься й лютує, забачивши її, ..так Чіпка кинувся, скочив угору... (Панас Мирний, I, 1949, 309); Надворі Пірат лютує на старців (Олександр Довженко, Зачарована Десна, 1957, 479); // Виявляти безжальну жорстокість, нещадність (про людину). Ревуть, лютують вороги; Козацтво преться без ваги — І покотились яничари (Тарас Шевченко, I, 1963, 199); Немало він зла накоїв людям під час війни і ниньки лютує (Іван Цюпа, Назустріч.., 1958, 290); // з кого, рідко над ким. Знущатися з кого-небудь. — Мундзю! — крикнув з докором Тоньо. — Що се ти робиш? Чи ж то годиться лютувати над бідним створіннєм [створінням]? (Іван Франко, III, 1950, 14); // на кого і без додатка. Бути в стані розлюченості, гніву, виявляти гнів; дуже сердитися. Як же то і лютувала та воювала Параска, що не її одділено (Панас Мирний, IV, 1955, 94); — Найбільше лютує на мене Підпара (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 40); Усередині в неї все клекотіло, вона лютувала і на дівчину, і на Софію, що послала ту з дровами (Іван Микитенко, II, 1957, 297).

2. Виявлятися з надзвичайною силою (про мороз, негоду тощо). Люде гинуть, лютує голод в Україні (Тарас Шевченко, II, 1953, 14); В цій місцевості [в Адлері] лютує малярія (Микола Трублаїні, II, 1955, 40); І холод, і мряка надворі панує, А вітер осінній реве і лютує (Борис Грінченко, I, 1963, 10); Надворі лютувала хуртовина (Євген Кравченко, Квіти... 1959, 68). Лютува́ти, ту́ю, єш, гл.

1) Свирѣпствовать, злиться. Ревуть, лютують вороги. Шевч. 59. Лютує голод в Україні. Шевч. 332. Стеха дивиться, що з того буде, а сама так і лютує. Кв. II. 18. Лютував старий за те, що ляховку взяв, та вже як Бог дав їм дітей, старий їх простив. МВ. І. 73.

2) Паять. ЛЮТУВА́ТИ2, у́ю, у́єш, недок., перех., заст. Паяти. Він сідав, не роздягаючись, із поршнем од тракторного мотора в руках або з бачком, якого ніс лютувати (Ю. Янов., Мир, 1956, 281).

Оргфоргафічний словник

Лютувати 1 дієслово недоконаного виду виявляти хижацтво, кровожерність, злість

Лютувати 2 дієслово недоконаного виду паяти рідко

Ілюстрації

01.03.18-shaleni-znizhki-sale-lutiy-2018-masla-smazki-arlanda.jpg 1f9726b37e93491f1be295f3c1e8b726.jpg Zatyazhnye morozy ustanovilis na yuzhnom urale -640x394.jpg

Словник відмінків

Інфінітив лютува́ти

	однина	множина

Наказовий спосіб 1 особа люту́ймо 2 особа люту́й люту́йте

МАЙБУТНІЙ ЧАС 1 особа лютува́тиму лютува́тимемо, лютува́тимем 2 особа лютува́тимеш лютува́тимете 3 особа лютува́тиме лютува́тимуть


ТЕПЕРІШНІЙ Час 1 особа люту́ю люту́ємо, люту́єм 2 особа люту́єш люту́єте 3 особа люту́є люту́ють Активний дієприкметник


Дієприслівник люту́ючи МИНУЛИЙ ЧАС чол. р. лютува́в лютува́ли жін. р. лютува́ла сер. р. лютува́ло



Дієприслівник лютува́вши

Словник синонімів

БУШУВА́ТИ (про стихійні явища - діяти, виявлятися дуже бурхливо, з великою руйнівною силою), БУРХА́ТИ, ВИРУВА́ТИ, НУРТУВА́ТИ, НУРТУВА́ТИСЯ, БУЯ́ТИрідше,БІСИ́ТИСЯпідсил.,БІСНУВА́ТИСЯпідсил.,ЛЮТУВА́ТИпідсил.,ЛЮТУВА́ТИСЯпідсил.розм., ЛЮТИ́ТИСЯпідсил.розм., НАВІСНІ́ТИпідсил.,СКАЖЕНІ́ТИпідсил.,ШАЛЕНІ́ТИпідсил.,ШАЛІ́ТИпідсил.,САТАНІ́ТИпідсил.розм.,БУ́ЙСТВУВАТИпідсил.рідко,БУРХОТА́ТИ[БУРХОТІ́ТИ]підсил.рідко,ЯРИ́ТИСЯпідсил.рідко,ЯРІ́ТИпідсил.рідко,ШПУВА́ТИдіал.А за вікном надворі бушує й казиться ніч - хуртовина (А. Головко); Далеко внизу, біля підніжжя скелі, бурхали розгнівані хвилі (О. Донченко); Вирували вітри, ламали дерева, збивали молодий плід в садах (К. Гордієнко); Вранці нуртувала, метляла колючими сніжинками хуртовина (Я. Гримайло); А надворі бісилась метелиця (Є. Кравченко); І роздиралася паща землі, вогонь вилітав і лизав це небо; поплавлені метали бризкали до хмар, ревли й біснувалися - так творилася Чорногора (Г. Хоткевич); Море лютує, стогне, сатаніє, зловтішно регоче (Д. Ткач); А нехай би море і як хвилювало і лютилося, ти пам’ятай, - вихрі в душі бувають іноді для нас тисячу раз тяжчі й грізніші, як море (О. Кобилянська); А хвиля бушувала й навісніла (В. Кучер); Голосніше шумів та скаженів Ненаситець по скелях, радіючи, здається, потонулими вчора жертвами і ждучи нових (Ю. Опільський); А степ не на жарт розгнівився, розбушувався, шаленіє та вибухає вихорами, ураганами без краю, без кінця! (Т. Масенко); Вітрів призначення - шаліти, рвати, Хилити в полі вікові дуби (Л. Первомайський); За вікнами, як і звечора, бурхотів степовий вітер.

Зовнішні посилання