Відмінності між версіями «Лютувати»

Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Перейти до: навігація, пошук
(Створена сторінка: '''Лютува́ти, -ту́ю, -єш, '''''гл. ''1) Свирѣпствовать, злиться. ''Ревуть, лютують вороги. ''Шевч. 59....)
 
Рядок 1: Рядок 1:
 
'''Лютува́ти, -ту́ю, -єш, '''''гл. ''1) Свирѣпствовать, злиться. ''Ревуть, лютують вороги. ''Шевч. 59. ''Лютує голод в Україні. ''Шевч. 332. ''Стеха дивиться, що з того буде, а сама так і лютує. ''Кв. II. 18. ''Лютував старий за те, що ляховку взяв, та вже як Бог дав їм дітей, старий їх простив. ''МВ. І. 73. 2) Паять.  
 
'''Лютува́ти, -ту́ю, -єш, '''''гл. ''1) Свирѣпствовать, злиться. ''Ревуть, лютують вороги. ''Шевч. 59. ''Лютує голод в Україні. ''Шевч. 332. ''Стеха дивиться, що з того буде, а сама так і лютує. ''Кв. II. 18. ''Лютував старий за те, що ляховку взяв, та вже як Бог дав їм дітей, старий їх простив. ''МВ. І. 73. 2) Паять.  
 
[[Категорія:Лю]]
 
[[Категорія:Лю]]
 +
 +
==Словник української мови
 +
Академічний тлумачний словник (1970—1980)==

Версія за 10:12, 16 жовтня 2018

Лютува́ти, -ту́ю, -єш, гл. 1) Свирѣпствовать, злиться. Ревуть, лютують вороги. Шевч. 59. Лютує голод в Україні. Шевч. 332. Стеха дивиться, що з того буде, а сама так і лютує. Кв. II. 18. Лютував старий за те, що ляховку взяв, та вже як Бог дав їм дітей, старий їх простив. МВ. І. 73. 2) Паять.

==Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)==