Люстерко

Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Перейти до: навігація, пошук

Люстерко, лю́стеречко, -ка, с. Ум. отъ люстро.


Сучасні словники

Словник української мови

ЛЮСТЕ́РКО, а, сер., діал. Дзеркальце (у 1 знач.). Ой венгерко, венгерко, венгерко! Позич мені люстерко, люстерко (Українські народні пісні, 2, 1965, 445); Настя в хаті миє посуд, раптом кидає. Хапає люстерко, визирається (Степан Васильченко, III, 1960, 321); Кожен користався Дніпром по-своєму.. Ганна Лавренко, ця мала його собі тепер дзеркалом замість люстерка, роздавленого в дорозі (Олесь Гончар, I, 1959, 41).


Орфографічний словник української мови

люсте́рко іменник середнього роду діал.

Ілюстрації

Lusterko.jpg Luserko1.jpg Lusterko2.jpg Lusterko3.jpg

Медіа

Див. також

Казка про люстерко


Пісня про люстерко

Бабуся люстерко згубила

Слова: Ніна Третяк

Музика: Катерина Ярош

Виконує: Катерина Ярош


Бабуся люстерко згубила –

Онука люстерко знайшла,

Своє бабуся відлюбила –

До дівчини любов прийшла.


Приспів:

Плекай лозу собі на радість,

Кохай на повну і без меж,

Невідворотно прийде старість,

Якщо до неї доживеш.


А дівчина, ромашка ніжна,

Своїй всміхається красі.

Бабуся, як жоржина пізня,

Чи у росі, чи у сльозі.


Приспів.

Пора весняна пролетіла

І молодість, як мить пройшла.

Бабуся люстерко згубила –

Онука люстерко знайшла...

Приспів.

Джерела та література

Зовнішні посилання