Версія за 16:43, 24 листопада 2014

Люстерко, лю́стеречко, -ка, с. Ум. отъ люстро.

Сучасні словники

Словник української мови

ЛЮСТЕ́РКО, а, сер., діал. Дзеркальце (у 1 знач.). Ой венгерко, венгерко, венгерко! Позич мені люстерко, люстерко (Українські народні пісні, 2, 1965, 445); Настя в хаті миє посуд, раптом кидає. Хапає люстерко, визирається (Степан Васильченко, III, 1960, 321); Кожен користався Дніпром по-своєму.. Ганна Лавренко, ця мала його собі тепер дзеркалом замість люстерка, роздавленого в дорозі (Олесь Гончар, I, 1959, 41).

Орфографічний словник української мови

люсте́рко іменник середнього роду діал.

Ілюстрації

Медіа

Див. також

Пісні про люстерко

Бабуся люстерко згубила

Слова: Ніна Третяк Музика: Катерина Ярош Виконує: Катерина Ярош

Текст  Записи, мп3, ноти  Відео, кліпи  Друк

Бабуся люстерко згубила – Онука люстерко знайшла, Своє бабуся відлюбила – До дівчини любов прийшла.

Приспів: Плекай лозу собі на радість, Кохай на повну і без меж, Невідворотно прийде старість, Якщо до неї доживеш.

А дівчина, ромашка ніжна, Своїй всміхається красі. Бабуся, як жоржина пізня, Чи у росі, чи у сльозі.

Приспів.

Пора весняна пролетіла І молодість, як мить пройшла. Бабуся люстерко згубила – Онука люстерко знайшла...

Приспів.

Джерела та література

Зовнішні посилання