Любанка

Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Перейти до: навігація, пошук

Люба́нка, -ки, ж. Возлюбленная. Желех. Ум. Люба́ночка. Гол. II. 465.

Значення

Людина до якої відчувають почуття глибокої сердечної прихильності,прив'язаності або сильного інтересу до когось чи чогось. Любанкою також називають внутрішній, духовний потяг до чого-небудь; глибоку повагу, шанобливе ставлення чи приязнь до людини.

Людина, що знаходиться в любовному зв'язку з ким-небудь.

Іменник «любанка», який утворено від іменника «кохання», відоме всім слов'янським мовам: біл. кахаць, рос. кохать («доглядати»), чеськ. kochati, пол. kochać, церковнослов. кохати. Походить від прасл. *koxati («доглядати, дбати»).

Приклади з літератури

Заграй мені, любанка, у сопілку, нехай вона все лихо зачарує! (Леся Українка);

Ти мене, любанка, проведеш до поля (М. Рильський).

Коли вмерла перша жінка, він сказав собі, що не ожениться, бо не знайде вже такої вірної любанки (М. Коцюбинський)

Словники

Академічний тлумачний словник (1970—1980)

Ілюстрації

Любанка.jpg Кохана.jpg