Відмінності між версіями «Любанка»

Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Перейти до: навігація, пошук
 
Рядок 20: Рядок 20:
 
'''Академічний тлумачний словник (1970—1980)'''
 
'''Академічний тлумачний словник (1970—1980)'''
  
 +
==Джерела та література==
 +
 +
Українсько-російський словник. 2008.
 +
 +
"Словопедія" Фразеологічний словник української мови
 
== Ілюстрації ==
 
== Ілюстрації ==
 
{| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center"  
 
{| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center"  

Поточна версія на 17:16, 4 грудня 2019

Люба́нка, -ки, ж. Возлюбленная. Желех. Ум. Люба́ночка. Гол. II. 465.

Значення

Той,якого люблять.

Людина до якої відчувають почуття глибокої сердечної прихильності,прив'язаності або сильного інтересу до когось чи чогось. Любанкою також називають внутрішній, духовний потяг до чого-небудь; глибоку повагу, шанобливе ставлення чи приязнь до людини.

Людина, що знаходиться в любовному зв'язку з ким-небудь.

Іменник «любанка», який утворено від іменника «кохання», відоме всім слов'янським мовам: біл. кахаць, рос. кохать («доглядати»), чеськ. kochati, пол. kochać, церковнослов. кохати. Походить від прасл. *koxati («доглядати, дбати»).

Приклади з літератури

Заграй мені, любанка, у сопілку, нехай вона все лихо зачарує! (Леся Українка);

Ти мене, любанка, проведеш до поля ( М. Рильський).

Коли вмерла перша жінка, він сказав собі, що не ожениться, бо не знайде вже такої вірної любанки ( М. Коцюбинський )

Словники

Академічний тлумачний словник (1970—1980)

Джерела та література

Українсько-російський словник. 2008.

"Словопедія" Фразеологічний словник української мови

Ілюстрації

Любанка.jpg Кохана.jpg Любанка3.jpg