Лушпа

Лушпа, -пи, ж. 1) Шелуха, скорлупа (орѣховъ, яицъ, картофеля), корка (арбузовъ) и пр. 2) Чешуя (рыбы). Лушпа на рибі тій велика. Вх. Зн. 34. 3) Съ измѣненнымъ удареніемъ: Лушпа. Лушпи да́ти (кому́). Отколотить кого. Константиногр. у.

Сучасні словники

Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)

ЛУШПА, и, ж., діал. Лушпайки. * У порівн. Хто, Партіє, не йде з тобою, - Впаде на сміття, як лушпа (Павл., Бистрина, 1959, 8).

1. Шкірка деяких овочів, фруктів і т. ін. Я дома; нашвидку ковтаю картоплю з лушпайками (Григорій Косинка, Новели, 1962, 16); На ранок тільки попіл від вогнищ, кавунові лушпайки та різний мотлох нагадували грузинам про недовгих гостей (Зінаїда Тулуб, Людолови, II, 1957, 183).

2. Тверде покриття насіння соняшника, проса, гречки і т. ін., що звичайно легко відділяється від зернятка; лузга. Василина.. почала їх [горіхи] навіщось кусати. Вона навіть не вибирала й не їла зерен і викидала з рота зерна з лушпайками (Нечуй-Левицький, II, 1956, 142); Родина Мартинюків жваво взялася до насіння, сповнюючи хату лушпайками (Яків Качура, Вибр., 1947, 188).

Ілюстрації