Відмінності між версіями «Лутка»
(Замінено вміст на «'''Лутка, -ки, '''''ж. ''Оконный косякъ. ''Я за луткою коло вікна сиджу. ''Г. Барв. 292. Категорі...») |
|||
| Рядок 1: | Рядок 1: | ||
'''Лутка, -ки, '''''ж. ''Оконный косякъ. ''Я за луткою коло вікна сиджу. ''Г. Барв. 292. | '''Лутка, -ки, '''''ж. ''Оконный косякъ. ''Я за луткою коло вікна сиджу. ''Г. Барв. 292. | ||
[[Категорія:Лу]] | [[Категорія:Лу]] | ||
| + | ЛУ́ТКА, и, жін., чого і без означення. | ||
| + | |||
| + | 1. Бокова частина віконної або дверної рами, стесана навскіс; косяк (див. косяк 1 2). Вікна паничевого дому курились димом. Вогонь.. вже облизував лутки знадвору (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 90); З хати вже вирвані лутки дверей і вікон, і вона, біла, дивиться на світ проваленими страхітливими очима (Олександр Довженко, Зачарована Десна, 1957, 552). | ||
| + | |||
| + | 2. Те саме, що підвіконня. Антон із Сашком примостились на лутці і вслухались у читання (Андрій Головко, I, 1957, 273); Поклав [Апостол] на лутку вікна баян (Юрій Яновський, IV, 1959, 119); Лігши грудьми на лутку вікна, дивився з другого поверху вниз Семен Барабаш (Леонід Смілянський, Зустрічі, 1936, 60). | ||
| + | |||
| + | Словник української мови: в 11 томах. — Том 4, 1973. — Стор. 559. | ||
Версія за 23:10, 17 жовтня 2018
Лутка, -ки, ж. Оконный косякъ. Я за луткою коло вікна сиджу. Г. Барв. 292. ЛУ́ТКА, и, жін., чого і без означення.
1. Бокова частина віконної або дверної рами, стесана навскіс; косяк (див. косяк 1 2). Вікна паничевого дому курились димом. Вогонь.. вже облизував лутки знадвору (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 90); З хати вже вирвані лутки дверей і вікон, і вона, біла, дивиться на світ проваленими страхітливими очима (Олександр Довженко, Зачарована Десна, 1957, 552).
2. Те саме, що підвіконня. Антон із Сашком примостились на лутці і вслухались у читання (Андрій Головко, I, 1957, 273); Поклав [Апостол] на лутку вікна баян (Юрій Яновський, IV, 1959, 119); Лігши грудьми на лутку вікна, дивився з другого поверху вниз Семен Барабаш (Леонід Смілянський, Зустрічі, 1936, 60).
Словник української мови: в 11 томах. — Том 4, 1973. — Стор. 559.
