Відмінності між версіями «Луснути»

Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Перейти до: навігація, пошук
(Створена сторінка: '''Луснути. '''См. '''Лускати. ''' Категорія:Лу)
 
 
(не показано одну проміжну версію цього учасника)
Рядок 1: Рядок 1:
 
'''Луснути. '''См. '''Лускати. '''
 
'''Луснути. '''См. '''Лускати. '''
 
[[Категорія:Лу]]
 
[[Категорія:Лу]]
 +
 +
==Сучасні словники==
 +
===[http://slovopedia.org.ua/93/53403/900843.html Великий тлумачний словник (ВТС) сучасної української мови]===
 +
'''Луснути'''
 +
-ну, -неш, док. неперех. Однокр. до лускати.
 +
*неперех. , перен. Зазнати цілковитого провалу, краху.
 +
*перех. і без додатка, фам. Сильно вдарити кого-, що-небудь об щось.
 +
===[http://sum.in.ua/s/lusnuty Академічний тлумачний словник (1970—1980)]===
 +
'''до лускати'''. Жартуй, глечичок, поки не луснув (Українські народні прислів'я та приказки, 1955, 315); Про нього говорили, що коли б земля луснула навпіл, то й в цьому випадку Сахно акуратно прихопив би зваркою в кількох місцях половинки (Вадим Собко, Біле полум'я, 1952, 140);
 +
*Хоч [ти] лусни: а) про неможливість здійснення чого-небудь; ніяк. — Більше того, що дають наші прилади, вони не дадуть, хоч лусни (Юрій Шовкопляс, Інженери, 1956, 243); б) незважаючи ні на що. [Палажка:] Не пущу! Хоч ти тут лусни! (Яків Мамонтов, Тв., 1962, 502);
 +
*Щоб він (ти) луснув — лайливий вираз незадоволення ким-, чим-небудь.
 +
*Щоб я луснув — уживається як категоричне запевнення в чому-небудь.
 +
*Як не лусне — дуже гладкий, товстий. Морда як не лусне (Номис, 1864, № 8592); — Поглянь на нього, чорнобородого — як не лусне! (Олесь Донченко, III, 1956, 97).
 +
#Потерпіти повну невдачу, крах. Він тільки знав, що його сподіванки на додаткові дві тисячі луснули (Олесь Досвітній, Гюлле, 1961, 87);
 +
#Сильно вдарити кого-, що-небудь об щось. Дід Панас луснув щуку по голові довбешкою (Нечуй-Левицький, I, 1956, 60);
 +
===Словник фразеологізмів===
 +
*лу́скати / лу́снути від (зі) смі́ху. Дуже сміятися, реготати. Там, де інші дівчата лускали зо сміху, .. вона соромилася до сліз (О. Кобилянська);
 +
*лу́снути зі зло́сті (з се́рця). Дуже розсердитися. — Нехай тоді Олекса узнає, що я йому родич: сказиться, лусне з серця!.. (С. Васильченко).
 +
*терпе́ць увірва́вся (урва́вся, лу́снув) / урива́ється кому, в кого і без додатка. Хтось не може більше витримувати чого-небудь, остаточно втратив спокій, душевну рівновагу.
 +
==Ілюстрації==
 +
{| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center"
 +
|- valign="top"
 +
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:луснути1.jpg|x140px]]
 +
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:луснути2.jpg|x140px]]
 +
|}
 +
 +
==Медіа==
 +
{{#ev:youtube|UV9IVx43miI}}
 +
{{#ev:youtube|Yp6oXUgJ1Fs}}
 +
 +
[[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Факультет міжнародних відносин та права]]
 +
[[Категорія:Слова 2018 року]]

Поточна версія на 17:34, 14 листопада 2020

Луснути. См. Лускати.

Сучасні словники

Великий тлумачний словник (ВТС) сучасної української мови

Луснути -ну, -неш, док. неперех. Однокр. до лускати.

  • неперех. , перен. Зазнати цілковитого провалу, краху.
  • перех. і без додатка, фам. Сильно вдарити кого-, що-небудь об щось.

Академічний тлумачний словник (1970—1980)

до лускати. Жартуй, глечичок, поки не луснув (Українські народні прислів'я та приказки, 1955, 315); Про нього говорили, що коли б земля луснула навпіл, то й в цьому випадку Сахно акуратно прихопив би зваркою в кількох місцях половинки (Вадим Собко, Біле полум'я, 1952, 140);

  • Хоч [ти] лусни: а) про неможливість здійснення чого-небудь; ніяк. — Більше того, що дають наші прилади, вони не дадуть, хоч лусни (Юрій Шовкопляс, Інженери, 1956, 243); б) незважаючи ні на що. [Палажка:] Не пущу! Хоч ти тут лусни! (Яків Мамонтов, Тв., 1962, 502);
  • Щоб він (ти) луснув — лайливий вираз незадоволення ким-, чим-небудь.
  • Щоб я луснув — уживається як категоричне запевнення в чому-небудь.
  • Як не лусне — дуже гладкий, товстий. Морда як не лусне (Номис, 1864, № 8592); — Поглянь на нього, чорнобородого — як не лусне! (Олесь Донченко, III, 1956, 97).
  1. Потерпіти повну невдачу, крах. Він тільки знав, що його сподіванки на додаткові дві тисячі луснули (Олесь Досвітній, Гюлле, 1961, 87);
  2. Сильно вдарити кого-, що-небудь об щось. Дід Панас луснув щуку по голові довбешкою (Нечуй-Левицький, I, 1956, 60);

Словник фразеологізмів

  • лу́скати / лу́снути від (зі) смі́ху. Дуже сміятися, реготати. Там, де інші дівчата лускали зо сміху, .. вона соромилася до сліз (О. Кобилянська);
  • лу́снути зі зло́сті (з се́рця). Дуже розсердитися. — Нехай тоді Олекса узнає, що я йому родич: сказиться, лусне з серця!.. (С. Васильченко).
  • терпе́ць увірва́вся (урва́вся, лу́снув) / урива́ється кому, в кого і без додатка. Хтось не може більше витримувати чого-небудь, остаточно втратив спокій, душевну рівновагу.

Ілюстрації

Луснути1.jpg Луснути2.jpg

Медіа