Луб
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Версія від 00:51, 8 вересня 2012; Matasar.ei (обговорення • внесок)
Луб, -бу и -ба, м. Лубъ, кора (съ липы и нѣкоторыхъ другихъ деревъ). Гроші сховані під дубом, накриті лубом. Ном. № 1485. Лубом стоя́ти. Быть твердымъ какъ лубокъ (объ одеждѣ, вообще о тканяхъ). Воно (одежа) лубом на нас і стоїть, аж тіло дере. Г. Барв. 173. Дощ ллє як з луба. Дождь какъ изъ ведра. Ном. № 573. Ум. Лубок, лубочок.
