Лопотун
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Версія від 14:45, 26 листопада 2017; Vvvorobiova.ij17 (обговорення • внесок)
Лопоту́н, -на́, м. Болтунъ. Лопотун лепече, а дурень слуха. Ном. № 6405.
Зміст
Сучасні словники
ЛОПОТУ́Н, а́, ч., розм. Той, хто багато лопотить (у 6 знач.).
Ілюстрації
Медіа
Див. також
Джерела та література
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958. Том 2, ст. 377.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 547.
