Відмінності між версіями «Лозниця»

Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Перейти до: навігація, пошук
м
м
Рядок 9: Рядок 9:
 
|- valign="top"
 
|- valign="top"
 
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:susharka1.jpg|x140px]]
 
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:susharka1.jpg|x140px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:susharka2.jpg|x140px]]
+
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[.jpg|x140px]]
 
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Photoicon.png|x140px]]  
 
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Photoicon.png|x140px]]  
 
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Photoicon.png|x140px]]
 
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Photoicon.png|x140px]]

Версія за 19:04, 14 жовтня 2018

Ло́зниця, -ці, ж. Родъ примитивной плодосушилки. Хотин. у.

Словник української мови в 11 т.

ЛОЗНИ́ЦЯ, і, ж., діал. Сушарка. У Вінницькій, Хмельницькій та Закарпатській областях плоди сушать переважно в лозницях (примітивних сушарках) (Сад. і ягідн., 1957, 281); В лозниці сушать переважно сливи, вишні, груші і дрібні яблука (Колг. Укр., 6, 1956, 38).

Ілюстрації

Susharka1.jpg x140px Photoicon.png Photoicon.png

Медіа

Див. також

Джерела та література

1.Шумило Г.І. Технологія приготування їжі: Навч. посіб. — К. : «Кондор», 2003. — 506 с.

2.Мамчур Ф.І. Овочі і фрукти в нашому харчуванні. — Ужгород : Карпати, 1988. — 197 с.

Зовнішні посилання