Відмінності між версіями «Лист»

Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Перейти до: навігація, пошук
Рядок 26: Рядок 26:
  
 
==Медіа==
 
==Медіа==
{{#ev:youtube| v=uyYU79gy35E}}
+
{{#ev:youtube| v=TdSDhVgOkK8}}
==Цікаві факти==
+
 
===[http://uk.wikipedia.org/wiki Матеріал з Вікіпедії]===
 
===[http://uk.wikipedia.org/wiki Матеріал з Вікіпедії]===
 
Лист (форма спілкування) — написаний чи надрукований на папері або електронний текст, що звернений до деякої фізичної або юридичної особи (осіб). Існують також так звані відкриті листи (тобто, по суті, неприватні) — письмові звернення до певної аудиторії, багатьох осіб.
 
Лист (форма спілкування) — написаний чи надрукований на папері або електронний текст, що звернений до деякої фізичної або юридичної особи (осіб). Існують також так звані відкриті листи (тобто, по суті, неприватні) — письмові звернення до певної аудиторії, багатьох осіб.

Версія за 21:46, 22 жовтня 2018

Сучасні словники

Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)

ИСТ 1, чол. 1. Тонкий, щільний шматок або шар якого-небудь матеріалу (паперу, заліза, фанери і т. ін.). Газорізальник Мамайчук-старший.. щось викроює з товстого сталевого листа (Олесь Гончар, Тронка, 1963, 179); Цілий вечір Мишуня казився й дурів.. Зачепив неумисно й перекинув відро з водою. Упустив фанерного листа, на якому лежало тісто (Юрій Яновський, II, 1954, 139); Шиферний лист іде на покрівлю житлових і промислових будівель (Вечірній Київ, 12.X 1957, 1). 2. Писаний текст, признач. для повідомлення про що-небудь, для спілкування з кимось на відстані, а також відповідна поштова кореспонденція. По копійці заробляла [вдова], Копу назбирала. Та до сина лист писала, У військо послала — Полегшало (Тарас Шевченко, I, 1963, 230); Аж двічі Павло прочитав листа зряду. І, як це й завжди бувало з ним після Корнійових листів, трохи полегшало ніби (Андрій Головко, II, 1957, 413); — Вам, Полю, ось газетки і рекомендований лист, — дістала листоноша пошту з керзової сумки (Павло Автомонов, Щастя.., 1959, 4); // Писане звертання до особи або осіб, розраховане на широке розповсюдження. Кожний студент знає знаменитий лист Бєлінського, як він писав про Гоголя (Олександр Корнійчук, Разом із життям, 1950, 105). 3. який. Офіційний, грошовий або інший документ. [Йоганна (після мовчання):] Хузане, дай мені розлучний лист (Леся Українка, III, 1952, 164); // Документ для записування яких-небудь відомостей. Вони [обліковці] обійдуть квартиру за квартирою.., зустрінуться з кожним громадянином Радянської держави і, опитавши його, занесуть дані у переписний лист (Радянська Україна, 11.I 1959, 1). ♦ Виконавчий лист див. виконавчий. спорт. Одна з фігур гри в городки.

Іноземні словники

Словари и энциклопедии на Академике

Морфологія: (немає) чого? листа, чому? листу, (бачу) що? лист, ніж? листом, про що? про аркуші; мн. що? листи, (немає) чого? аркушів, чому? листам, (бачу) що? листи, чому? листами, про що? про аркуші.

1. Лист - це тонкий шматок, плоский і широкий пласт будь-якого матеріалу. Аркуш паперу. | Лист картону. | Лист заліза. | Сталевий лист. | Візьміть аркуш тонкого картону, зігніть його навпіл і розріжте по лінії згину.
2. Друкарський аркуш - це одиниця виміру, що застосовується у видавничій і поліграфічній справі, рівна площі одного паперового листа різних форматів. Книга в десять друкованих аркушів. | За рік видавництво випустило дев'ять навчальних посібників загальним обсягом 119 друкованих аркушів.


Ілюстрації

1.PNG 21.png 3.png

Медіа

Матеріал з Вікіпедії

Лист (форма спілкування) — написаний чи надрукований на папері або електронний текст, що звернений до деякої фізичної або юридичної особи (осіб). Існують також так звані відкриті листи (тобто, по суті, неприватні) — письмові звернення до певної аудиторії, багатьох осіб.


Зміст 1 Історія 2 Види листів 3 Зміст та структура листа 4 Етикет написання листа 5 Цікаві факти 6 Див. також 7 Примітки 8 Література 9 Посилання Історія

Берестяна грамота — давній лист, написаний на бересті Численні археологічні дослідження свідчать, що листування існує з давніх-давен. У ході історії змінювався матеріал, на котрому писались листи. Це були кам'яні, дерев'яні, глиняні таблички, пальмове листя, папірус, вощені дощечки, пергамент і тільки починаючи з XV століття — папір.[1]

Форму листа у вигляді заклеєного конверта почали використовувати двадцятих роках XIX століття в Англії.[1]

За тридцять років після того, 1837 року на розгляд парламенту Великої Британії було подано проект нової поштової реформи. Її автором був Роуленд Хілл. Згідно з проектом спрощувалась і уніфікувалась система поштових тарифів, уводилась попередня оплата поштових відправлень шляхом наклеювання марок. 10 січня 1840 року поштова реформа набрала сили, а за шість місяців в обіг надійшла перша у світі державна поштова марка.[1]

У даний час під листом розуміють також повідомлення, створене та/або передане електронним способом (наприклад, за допомогою електронної пошти), або за допомогою SMS мобільного телефону. А також містить не тільки текст, але і різні мультимедійні елементи (наприклад, зображення, відео- та аудіозаписи).

Види листів Розрізняють:

приватні листи ділові листи (Службовий лист) За мотивом написання листи розрізняються на:

лист-відповідь лист-вітання лист-вибачення лист-нагадування лист-співчуття лист з подякою рекомендаційний лист Зміст та структура листа Вгорі праворуч слід писати дату написання листа[2]. Раніше в ділових листах дату ставили на початку листа, а в приватних — наприкінці[3]. Тепер прийнято з неї починати в будь-якому випадку. Далі йде звертання до адресата і власне зміст самого листа. Починаючи листа, слід відступити 2-3 см від дати, залишаючи зліва абзац. У звертанні засвідчується ставлення до людини — повага, любов, службова залежність чи офіційність. Прикладами початку листа можуть бути наступні[2]:

Високоповажний пане Консуле! Вельмишановний пане Професоре! Високопреподобний Отче Докторе! Шановна Редакціє! Дорогий Друже Андрію! Мої дорогі батьки! Рідненька матусю! Моя люба сестричко! Мій незабутній Друже! Після цього описується причина, що спонукала до написання листа. Якщо це лист-відповідь, то спочатку виражається подяка за листа, а лише після дається відповідь.[2]

Якщо лист пишуть до добре знайомих, товаришів, то найперше запитуємо про справи адресата, цікавляться його здоров'ям, здоров'ям найближчих, його працею й успіхами, а тоді вже повідомляють і про себе з належною скромністю, але не забуваючи обов'язково підкреслити також і свої заслуги та здобутки.[2]

Ділові листи повинні бути конкретні, лаконічні, максимально чітко висловлювати суть справи і суть причини написання (клопотання, запит тощо).[2]

Етикет написання листа Етикет листування — це звичай, традиція, котра складалася за роки існування листування.[1]

Писати лист прийнято лише з одного боку аркуша паперу, зворотна його сторона повинна залишатися чистою. Починати послання треба із звертання та привітання. Завершуючи його, вказують адресу й число.[1][1]

Листи-поздоровлення посилаються заздалегідь, для того, щоб адресати отримали їх напередодні або у день свята. Виняток становить Новий рік — термін поздоровлень у цьому випадку може розтягнутись на весь перший тиждень опісля новорічної ночі.[1]

Зазвичай у листах з великої літери пишуть всі особові й присвійні займенники, що стосуються особи адресата (Ти, Ви, Тебе, Тобі, Вам, Вас, Твій, Ваш, з Вами тощо), а також іменники, що є назвами найближчих родичів адресата («Ваша Мама», «Як здоров'я Твоєї Дружини?»).[2]

Відповіді на листи дають відразу ж, або максимум у термін до двох тижнів. Якщо відбулась затримка з відповіддю, то пишуть вибачення, можливо пояснивши причину затримки, і лише після цього приступають до основного змісту листа.[2]

Цікаві факти Найбільшим листом у світі є пергамент довжиною 10 і шириною 7 м, відправлений перським шахом [уточнити] турецькому султану Сулейману Прекрасному у XVI столітті. Це послання зберігається в етнографічному музеї Анкари (тур. Ankara Etnografya Müzesi)[4]. Найменший лист має розміри 23 × 36 мм, його було виявлено 1983 року у Поштовому музеї (швед. Postmuseum) Стокгольму. На листі, що пройшов всі етапи поштової обробки, є марка, використана для франкування відповідно до чинного тарифу і погашена штемпелем від 21 липня 1883 року.[4]. За «Книгою рекордів Гіннеса»[4], найдорожчим листом у світі довгий час було послання Авраама Лінкольна, яке він написав 8 січня 1863 року і яке було адресоване генералу Джону Александру МакКлернанду (англ. John Alexander McClernand[en]) у Мемфіс (штат Тенесі), яке було продане за 748 000 доларів у Нью-Йорку на аукціоні Крістіз у 1991 році. Проте 3 квітня 2008 року ще більшу суму, 3,4 млн доларів, було сплачено на аукціоні Сотбіс у Нью-Йорку за інший лист Лінкольна, який він написав 1864 року у відповідь на звернення 195 хлопчиків і дівчаток про відміну рабства[5].

[адресапосилання]