Линія

Ли́нія, -нії, ж. 1) Линія, черта. 2) Пограничная черта. Біля города, біля Килії, на турецкій линії. Нп. Ішов козак на линію і вельми надувся; ішов козак із линії, як лихо зогнувся. Ном. № 792. 3) Линейка.

Зміст

1 Сучасні словники
2 Ілюстрації
3 Медіа
4 Див. також
5 Джерела та література
6 Зовнішні посилання

Сучасні словники

Тлумачення слова у сучасних словниках

1.Лінія[1] (лат. linea — шнур, лінія): 1. Сукупність геометричних точок, пов'язаних між собою, яка описується певним рівнянням. 2. Сукупність певних обєктів, розташованих в ряд.

2.Лінія[2] (пол. liniа від лат. linea — шнур, лінія): старовинна одиниця довжини в ряді країн. В Англії — мала Л. була рівна 1/12 дюйма (2,11666 мм), велика Л. — 2,54 мм; французька Л. (лінь)- 1/144 фута (2.2558291 мм), польська Л. — 2 мм, прусська Л. — 2,17 мм, російська Л. — 2,54 мм. Сьогодні в англійських великих Л. виміпюється калібр зброї, а у французьких Л. — діаметр механізмів годинників.

ЛІ́НІЯ, ї, жін.[3]

1. Риска, вузька смужка на якій-небудь поверхні. [Лікар:] Усякій панночці слід малювати хоч трошки. [Саня:] А що ж, коли хто, як я, не може й лінії вивести? (Леся Українка, II, 1951, 35); Редактор узяв ручку і став повільно виводити під заголовком дві тоненькі хвилясті лілії (Семен Журахович, Звич. турботи, 1960, 60); // мат. Межа поверхні, яка має тільки один вимір — довжину; // Уявна риска, найчастіше пряма, яка з'єднує дві точки або визначає напрям, межу чого-небудь. Лінія, по якій установлюється вісь магнітної стрілки, називається магнітною силовою лінією (Фізика, II, 1957, 134); Савка зробив середнім пальцем розчепіреної руки щось на зразок вісімки.. і, швидко пронизавши накреслену фігуру прямою лінією, блискавично вдарив по карті кулаком (Олександр Довженко, I, 1958, 199).

2. Смуга, справжня або уявна, яка визначає межу, границю чого-небудь. Межа, вище якої сніг зберігається навіть літом, називається сніговою лінією (Фізична географія 5, 1956, 114); Євпаторійська затока на більшій частині своєї берегової лінії має невисокі береги, облямовані широкими смугами пляжів (Геологія України, 1959, 584); Над лінією окопів пролітали кулі (Іван Ле, Історія радості 1947, 10); Літі футбольного поля. // звичайно мн. Обриси, контури чого-небудь. Верхи гір вирізуються на небі надзвичайно виразно гарними смугами. Ліні сміливо й граціозно гнуться то вгору, то вниз (Нечуй-Левицький, II, 1956, 397); [Річард:] Але сей смуток до лиця матусі. У неї гарні старощі... Сей погляд, сі прості лінії, одежа навіть (Леся Українка, III, 1952, 57); Владне лице Стадницького.. найбільш характерне незвичною лінією: вона починається з підрізу підборіддя і правильною підковою охоплює щоки до скронь (Михайло Стельмах, I, 1962, 37).