Лежанка

Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Перейти до: навігація, пошук

Лежанка, -ки, ж. Лежанка. Стара сидить на лежанці та колише малого внука. Левиц. Ум. Лежаночка.

Ле́жанка, -ки, ж. 1) Лежаніе, ничего не дѣланіе постоянное. 2) Лѣность. Лежанка го напала. Онъ сдѣлался лѣнивъ. Вх. Зн. 32. 3) Сорванная зеленою, но затѣмъ улежавшаяся груша.

Сучасні словники

ЛЕЖА́НКА, и, жін. 1. Низька піч у вигляді тапчана для лежання. Постелила вона цареві на полу, .. сама ж лягла на лаві, а дітей обох поклала на лежанці (Українські народні казки, легенди.., 1957, 83); Хата вже старенька і холодна. Хоч як натопи лежанку звечора, а однаково до ранку вихолоне (Василь Кучер, Трудна любов, 1960, 363); * У порівняннях. Пісок був теплий, як нагріта лежанка (Микола Руденко, Вітер.., 1958, 341).

2. Призначене для лежання, спання підвищення з дерева, глини тощо. Просто проти дверей, під віконцем упоперек кімнати був пілок-лежанка, завширшки з подвійне ліжко (Олесь Досвітній, Гюлле, 1961, 17); На земляних лежанках акуратно були складені ковдри й плащ-палатки (Вадим Собко, Вогонь.., 1947, 19).

3. У старій селянській хаті — низька прибудова до печі у вигляді тапчана для лежання, спання; див. ще при́пічок 2. Посте­лила вона цареві на полу,… сама ж лягла на лаві, а дітей обох поклала на лежанці (казка).

4. Зірвана зеленою груша, що потім достигає.

5. Місце денного відпочинку звіра; місце, де лежав або лежить звір (заєць, козуля, олень та ін.).

Ілюстрації

Lez.jpg Le.jpg x140px


Медіа

.

Див. також


Зовнішні посилання



{{subst:Шаблон:Словник Грінченка і сучасність|підрозділ=Інститут філології}}