Ладо

Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Перейти до: навігація, пошук

Див. також

Додаткові відомостіЛадо, -да, об. Любовное названіе одного изъ любящихся или одного изъ супруговъ (въ поэзіи). — Царівно, мостіте мости, ладо моє, мостіте мости! Царенку, вже й помостили, ладо моє, вже й помостили! Чуб. III. 83. Вітрило, вітре мій єдиний!.. На князя, ладо моє миле, ти ханові метаєш стріли? Шевч. 643. Загинув ладо, я загину! Шевч. 644.


Сучасні словники

1.ЛАДО -а, ч., ж. і с., нар.-поет. Пестлива назва чоловіка, дружини, дитини; коханий; любий. Лжива ладо! Швартуйся до берега, де собака, халат і тапочки. (Кр:223);

Світилося, мов цуценя,

малесеньке хлопча,

дружина ладо навмання

дивилась, як дівча. (ЧТ:186).

2. Ладо - божество світла, краси, миру, радості, кохання, веселощів, згоди та всілякого блага. Йому жертвували ті, які приймали шлюб, зі старанністю оспівуючи його ім'я, яке і нині можна почути у старовинних приспівах.

3. Ладо — бог всеєдиного ладу. Чоловік богині Лади. Бог вірного супружжя та родинної злагоди. Бог весілля, кохання, всяких насолод та благополуччя.

Ілюстрації

Photoicon.png Photoicon.png Photoicon.png Photoicon.png

Медіа

Див. також

Джерела та література

Зовнішні посилання