Лавка

Матеріал з Київський університет імені Бориса Грінченки
Перейти до: навігація, пошук

Лавка, -ки, ж. 1) Ум. отъ лава. 2) Доска въ ткацкомъ станкѣ, на которой сидить ткачиха. Константиногр. у. 3) Ткацкій снарядъ для вязанія начиння, то-же, что и стілець (см.) Константиногр. у. 4) Одинъ изъ двухъ гладкихъ продолговатыхъ кусочковъ дерева, находящихся внутри лавчастого замка (см.), посредствомъ которыхъ происходить замыканіе. Шух. І. 9. 5) мн. Лавки. Длинный рубанокъ. Шух. І. 87, 249. 6) Лавка (торговая), — заимств. изъ великорусскаго. Міщане, що лавки в місті тримали, а тепер чи й лавки у хаті є (т. е. обѣднѣли). Ном. № 10562. 7)Лавка- доска, врубленная одним концом в стену избы, а на другом имевшая подпорки: ножки, бабки, подлавники.

Сучасні словники

Академічний тлумачний словник (1970—1980)

ЛАВКА 1, и, жін. Те саме, що лава 1. Старший брат сів на лавці, а усі інші [діти] у рядочок коло його (Марко Вовчок, I, 1955, 298); Біля зупинки посиділа [Тамара] на лавці і, не дочекавшись трамваю, вирішила пройтись (Антон Хижняк, Тамара, 1959, 270); На верхній лавці, важко перевертаючись на бік, як лантух, крекче й сопе лісоруб Гутман (Петро Колесник, На фронті.., 1959, 31). ♦ Знаходити (знайти) сокиру під лавкою див. сокира. Словник української мови: в 11 томах. — Том 4, 1973. — Стор. 430. ЛАВКА 2, и, жін., діал. Крамниця. Мати все турбувалася, коли б його у лавку піти, набрати Галі на плаття (Панас Мирний, IV, 1955, 138).

Фразеологічний словник української мови

знахо́дити / знайти́ соки́ру (соки́рку) під (за) ла́вкою, ірон. Відкривати для себе те, що для інших (для більшості людей) давно відоме. — Знайшли? — скептично глянув на дітей бакенщик.— Сокиру під лавкою! Та про цей будинок я вже стільки років знаю! Бачив, як його й будувати починали! (Ю. Мокрієв).

на ла́ві лежа́ти. Померти, бути покійником. (Сава:) “Не дочекаєш ти того..— пищала вона (мати).— Скорше буду на лаві лежати! Ти заженеш мене в сиру землю..!” та й з тим луснула мене в лице... (О. Кобилянська); Прадід наказував зірвати його (ряст) швиденько і топтати.., а хто не встигне — тому на той рік рясту не топтати, на лаві лежати (Ю. Яновський). на ла́вці лежа́ти. І жив — не любила, і вмер — не тужила, і на лавці лежить — і не буду любить (Укр.. присл..).

положи́ти на ла́ві (на ла́ву, на ла́вку) кого. Справляти обряд поховання; ховати, хоронити кого-небудь. Чоловіче Миколаю. І жив — не любила, і умер — не тужила, тільки трошки потужила, як на лаві положила (Укр.. присл..). Ой женися, мі зрадливий, та бери білявку, чей тебе ще до весілля положать на лавку (У. Кравченко).

як під ла́вкою, зі сл. співа́ти, говори́ти і т. ін., ірон. Неголосно, невиразно, негарно тощо. Співає, як під лавкою (Укр.. присл..).

Словар українського сленгу

Гріти лавку, спорт. Перебувати на лавці штрафників.


Ілюстрації

Лавка.jpg Лавка 2.jpg Лавка 3.jpg Kfdrf 4.jpg