Лавиця

Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Перейти до: навігація, пошук


Сучасні словники

Тлумачення слова у сучасних словниках


Словарь української мови Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО
Лавиця, -ці, ж. 1) = лава і. Я його кладу на полицю, а він паде на лавицю. Ном. № 13072. Въ гуцульской стаї служитъ постелью. Шух. І. 187. У гончаровъ къ ней прикрѣпленъ гончарный кругъ, на ней лежить глина, стоять жо́рна и пр. Шух. І. 260 — 262. 2) лавиця сенаторська. Сената, собраніе сената. Кати сидять на лавицях в сенаті. K. ЦН. 208. 3) Подставки для веретінника. Шух. І. 149. Ум. лавичка. Усядь, брате, на лавичку, сьорбай добру наливочку. Гол. І. 209.


Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)
ЛА́ВИЦЯ, і, жін., діал. Лава (див. лава 1). Якимиха, побачивши гостей, кинулася по хаті: постирала лавицю й попросила сідати (Наталія Кобринська, Вибр., 1954, 57); На чисто вимитих лавицях стояли відра з холодною водою (Олесь Гончар, III, 1959, 423).


Словник синомнімів української мови
I. ЛА́ВА (пристрій для сидіння, закріплений на стояках), ЛА́ВКА, ЛА́ВИЦЯ діал.; ОСЛІ́Н, СКАМНИ́ЦЯ діал. (переносний кімнатний пристрій для сидіння). Крім стола, в кімнаті був невеликий ослін, на якому сидів комбат, і дві довгі лави вздовж стін (Л. Дмитерко); Марта Кирилівна сиділа на лавці (І. Нечуй-Левицький); В її хаті непорядок і убожество. Довга дубова лавиця, з почорнілих дощок збите ліжко, такий самий стіл (О. Кобилянська); Сторож і прибулий сіли на скамниці (М. Шаповал).


Ілюстрації

Лава в Музеї-садибі Андрія Малишка
Класична садова лава

Медіа

Див. також

Лавиця
Лава(меблі)