Лабуз

Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Перейти до: навігація, пошук

Лабуз, -зу, м. 1) Стебли сорной травы. Желех. 2) Листки, покрывающіе початки кукурузы. Желех.

Сучасні словники

[ЛАБУ́З, у, чол., діал. Бур'ян. Стара, дуплява грушка широко розкладала довге листя, а до неї тулилися купи розвіяного вітром лабузу (Наталія Кобринська, Вибр., 1954, 166).

Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)

ЛАБУЗ лабу́з іменник чоловічого роду бур'ян діал.


"Словопедія"=

[ЛАБУ́З, у, ч., діал. Бур’ян. Стара, дуплява грушка широко розкладала довге листя, а до неї тулилися купи розвіяного вітром лабузу (Кобр., Вибр., 1954, 166).УКРЛІТ.ORG_Cловник

«Словники України on-line»]

[Лабуз, -зу, м. 1) Стебли сорной травы. Желех. 2) Листки, покрывающіе початки кукурузы. Желех.СЛОВАРЬ УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКO]=== [лабу́з – іменник чоловічого роду

(бур'ян) відмінок однина множина називний лабу́з родовий лабу́зу давальний лабу́зу, лабу́зові знахідний лабу́з орудний лабу́зом місцевий на/у лабу́зі, по лабу́зу кличний лабу́зе* [діал.]

Ілюстрації

x140px x140px