Відмінності між версіями «Кісонька»
| Рядок 3: | Рядок 3: | ||
==Сучасні словники== | ==Сучасні словники== | ||
| − | Коса́ (зменш.-пестл. кісонька, косичка, кіска, косиця) — зачіска, при якій кілька пасом волосся на голові людини сплітаються разом. При найрозповсюдженішій варіації коси волосся поділяють на три однакові пасма. Зовнішне пасмо (поперемінно ліве і праве) переплітається з середнім. Кінець заплетеної коси закріплють за допомогою гумки, шпильки, стрічки або іншого аксесуару. Має різні стилістичні варіанти плетіння. Стрічку, що вплітають у косу, називають кіснико́м (діал. заплі́тка). Косою також могли звати довге волосся. | + | |
| + | '''Коса́''' (зменш.-пестл. кісонька, косичка, кіска, косиця) — зачіска, при якій кілька пасом волосся на голові людини сплітаються разом. При найрозповсюдженішій варіації коси волосся поділяють на три однакові пасма. Зовнішне пасмо (поперемінно ліве і праве) переплітається з середнім. Кінець заплетеної коси закріплють за допомогою гумки, шпильки, стрічки або іншого аксесуару. Має різні стилістичні варіанти плетіння. Стрічку, що вплітають у косу, називають кіснико́м (діал. заплі́тка). Косою також могли звати довге волосся. | ||
==Історія== | ==Історія== | ||
| + | |||
У традиційній українській культурі дівоча коса була ознакою краси, звідси приказки «Коса — дівоча краса», «Дівка без коси не має краси». Старовинний обряд першого заплітання волосся в дівчинки відомий як заплітини; на Гуцульщині його проводили вперше у віці п'ять років, виконувався він досвідченою жінкою, вона супроводжувала свої дії примовляннями. | У традиційній українській культурі дівоча коса була ознакою краси, звідси приказки «Коса — дівоча краса», «Дівка без коси не має краси». Старовинний обряд першого заплітання волосся в дівчинки відомий як заплітини; на Гуцульщині його проводили вперше у віці п'ять років, виконувався він досвідченою жінкою, вона супроводжувала свої дії примовляннями. | ||
| Рядок 12: | Рядок 14: | ||
Оскільки коса вважалася символом дівочої чистоти, то про дівчину, яка втратила цноту, казали: «Розчесав її косу до вінця», «Вже немає коси в Насті: Петро очіпком накрив». У разі, якщо дівчина втрачала незайманість до шлюбу, її косу відрізали, і це вважалося великою ганьбою. Навіть якщо дівчині косу зберігали, то вона не мала більше прав ходити з непокритою головою — звідси походження слова «покритка», яким називали дівчат, що народили позашлюбну дитину. | Оскільки коса вважалася символом дівочої чистоти, то про дівчину, яка втратила цноту, казали: «Розчесав її косу до вінця», «Вже немає коси в Насті: Петро очіпком накрив». У разі, якщо дівчина втрачала незайманість до шлюбу, її косу відрізали, і це вважалося великою ганьбою. Навіть якщо дівчині косу зберігали, то вона не мала більше прав ходити з непокритою головою — звідси походження слова «покритка», яким називали дівчат, що народили позашлюбну дитину. | ||
| + | ==Прислів'я, приказки== | ||
| + | |||
| + | А то коси, як ковбаси | ||
| + | |||
| + | У кого коса товста, у того доля пуста | ||
| + | |||
| + | Руса коса нижче пояса | ||
| + | |||
| + | Коса коротка, а доля солодка | ||
| + | |||
| + | Посивіє їй коса, як кінський хвіст | ||
| + | |||
| + | До сивої коси — до старості | ||
| + | |||
| + | Зав'язати косу — вийти заміж чи взяти заміж | ||
==Ди.також== | ==Ди.також== | ||
Версія за 21:51, 2 жовтня 2021
Кісонька, и, жін. Зменш.-пестл. до коса. [Маруся:] Ой, глянь, матінко, на мене, Чи не болить серденько у тебе, Що розплели кісоньку у мене? (Нечуй-Левицький, II, 1956, 432); А вона його вже ждала У долині, у гаю, Ніжним гребенем чесала Чорну кісоньку свою (Олександр Олесь, Вибр., 1958, 381).
Сучасні словники
Коса́ (зменш.-пестл. кісонька, косичка, кіска, косиця) — зачіска, при якій кілька пасом волосся на голові людини сплітаються разом. При найрозповсюдженішій варіації коси волосся поділяють на три однакові пасма. Зовнішне пасмо (поперемінно ліве і праве) переплітається з середнім. Кінець заплетеної коси закріплють за допомогою гумки, шпильки, стрічки або іншого аксесуару. Має різні стилістичні варіанти плетіння. Стрічку, що вплітають у косу, називають кіснико́м (діал. заплі́тка). Косою також могли звати довге волосся.
Історія
У традиційній українській культурі дівоча коса була ознакою краси, звідси приказки «Коса — дівоча краса», «Дівка без коси не має краси». Старовинний обряд першого заплітання волосся в дівчинки відомий як заплітини; на Гуцульщині його проводили вперше у віці п'ять років, виконувався він досвідченою жінкою, вона супроводжувала свої дії примовляннями.
Здавна відомий весільний обряд розплітання коси молодої. Він відбувався в день шлюбу в супроводі весільних пісень: «Ой на горі жито, тоненькі покоси, А хто буде розплітати дівчиноньці коси? Козак буде розплітати, …до шлюбоньку вести».
Оскільки коса вважалася символом дівочої чистоти, то про дівчину, яка втратила цноту, казали: «Розчесав її косу до вінця», «Вже немає коси в Насті: Петро очіпком накрив». У разі, якщо дівчина втрачала незайманість до шлюбу, її косу відрізали, і це вважалося великою ганьбою. Навіть якщо дівчині косу зберігали, то вона не мала більше прав ходити з непокритою головою — звідси походження слова «покритка», яким називали дівчат, що народили позашлюбну дитину.
Прислів'я, приказки
А то коси, як ковбаси
У кого коса товста, у того доля пуста
Руса коса нижче пояса
Коса коротка, а доля солодка
Посивіє їй коса, як кінський хвіст
До сивої коси — до старості
Зав'язати косу — вийти заміж чи взяти заміж
