Кінчати
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Версія від 23:14, 6 вересня 2012; Matasar.ei (обговорення • внесок)
Кінча́ти, -ча́ю, -єш, с. в. кінчи́ти, -чу́, -чиш, гл. 1) Оканчивать, кончать, кончить. Кінчаючи своє слово до шановного читця, повинен додать... Ном., стр. VII. У роскоші кінчають вік щасливий. 2) Добивать. Розійшлися гайдамаки... з ножем у халяві жидів кінчать. Шевч. 208. Було тобі жидів кінчать, ляшків не займати. Нп.
