Відмінності між версіями «Кудикало»
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
| Рядок 32: | Рядок 32: | ||
|- valign="top" | |- valign="top" | ||
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Question_mark_PNG142.png|x140px]] | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Question_mark_PNG142.png|x140px]] | ||
| − | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення: | + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:22096.jpg|x140px]] |
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Photoicon.png|x140px]] | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Photoicon.png|x140px]] | ||
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Photoicon.png|x140px]] | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Photoicon.png|x140px]] | ||
Версія за 10:57, 25 листопада 2019
Куди́кало, -ла, м. Человѣкъ, часто предлагающій вопросъ куди?
Література: Куди ідеш, Кудикало? // — Куди? А в Нікудикало, // На гору Неминалицю // Ловити Небувалицю. // Оту, що озивається — // Сміється-заливається. // Ловитиму-хапатиму, // Лічитиму-питатиму: // «Чи одуд, чи зозулиця? // Ховається чи жмуриться? (Тамара Коломієць, «Лічилка-небувалиця»).]
Зміст
Сучасні словники
Тлумачно-стилістичний словник української мови 2013
Куди́кало, -а, чол. розм. Людина, що часто питає «куди».
Відмінювання
Називний куди́кало куди́кали
Родовий куди́кала куди́кал
Давальний куди́калові куди́калам
Знахідний куди́кала куди́кал
Орудний куди́калом куди́калами
Місцевий куди́калові, куди́калах
Кличний куди́кало куди́кали
Ілюстрації
|
|
|
|
