Відмінності між версіями «Красота»
(→Джерела та література) |
(→Сучасні словники) |
||
| Рядок 5: | Рядок 5: | ||
==Сучасні словники== | ==Сучасні словники== | ||
| − | '''КРАСОТА́''','''- | + | '''КРАСОТА́''','''-и''', жін. Те саме, що краса . ''Погляньмо: всюди красота; Холодну землю сонце гріє'' (Леонід Глібов, Вибр., 1951, 178); |
''Чи вік же їй продівувать? Зносити брівоньки ні за що. Хіба за те, що сирота? А красота то, красота!'' (Тарас Шевченко, II, 1953, 249); | ''Чи вік же їй продівувать? Зносити брівоньки ні за що. Хіба за те, що сирота? А красота то, красота!'' (Тарас Шевченко, II, 1953, 249); | ||
''Янкель постарався показати на своєму обличчі всю красоту панночки'' (Олександр Довженко, I, 1958, 249). | ''Янкель постарався показати на своєму обличчі всю красоту панночки'' (Олександр Довженко, I, 1958, 249). | ||
Версія за 16:08, 4 листопада 2018
Красота, -ти, ж. = Краса. Ой тяжко жаль мені русої своєї коси, красота дівоцької. Мет. Божою красотою людей веселити. Шевч.
Зміст
Сучасні словники
КРАСОТА́,-и, жін. Те саме, що краса . Погляньмо: всюди красота; Холодну землю сонце гріє (Леонід Глібов, Вибр., 1951, 178); Чи вік же їй продівувать? Зносити брівоньки ні за що. Хіба за те, що сирота? А красота то, красота! (Тарас Шевченко, II, 1953, 249); Янкель постарався показати на своєму обличчі всю красоту панночки (Олександр Довженко, I, 1958, 249).
Ілюстрації
|
|
|
Словник синонімів
КРАСА́ (сукупність явищ, які милують зір, слух; все прекрасне, гарне), КРАСОТА́, ПОЕ́ЗІЯ розм., ЛІПОТА́ розм., ВРО́ДА [УРО́ДА рідше] розм.- Яка тут краса, яка пишнота на левадах! - промовив я до Свікліцького (І. Нечуй-Левицький); Мамо природо! Ти велична, ти безмежна в своїй красоті (Г. Хоткевич); Людина не живе без поезії, особливо без поезії праці, якій присвячує все своє життя (з журналу); З’явились у місті славні ліпотою церкви та собори. Довго мурувались вони, але - навічно (П. Дорошко); Сонце сходить. Тишина. Повна вроди, Йде весна (М. Терещенко).
КРАСА́ (сукупність зовнішніх рис, фізичних якостей людини, які справляють приємне враження), КРАСОТА́, ВРО́ДА[УРО́ДА рідше], ВРОДЛИ́ВІСТЬ [УРОДЛИ́ВІСТЬ рідше], ХОРО́СТВО діал. (про вроджені зовнішні риси, вигляд людини). - Занапастила мене мати, Зов’яне марне у палатах Краса і молодість моя (Т. Шевченко); Молода княгиня усіх засліпила своєю красотою (О. Стороженко); Покинула мене мати Без грошей, без роду; Дала тільки карі очі, Хорошую вроду (Я. Щоголів); Ці два запорозькі ватажки мали кожен окрему вроду і вдачу (І. Кащенко); Євген Вікторович викохав свій смак до жінок, вередував ними й паспорти вродливості читав з одного погляду (І. Ле); Ой, мати моя, що ти гадала, Що мені світ зав’язала?Ци на хороство, ци на багатство, Ци на хорошу вроду? (П. Чубинський).
Словник відмінків
Красота- іменник жіночого роду * Але: дві, три, чотири красоти́ Джерела та літератураСловник української мови: в 11 томах. — Том 4, 1973. — Стор. 328. Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 328. https://uk.worldwidedictionary.org/ Зовнішні посилання |
