Кпити

Кпити, кплю́, кпиш (з ко́го, з чо́го), гл. Трунить, насмѣхаться. Було не кпити з Микиті, бо Микита і сам кеп. Ном. № 7093. Давно се діялось колись; ще як борці у нас ходили по селах, та дівчат дурили, з громади кпили, хлопців били. Шевч. 565.

Сучасні словники

Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)

КПИТИ,кплю, кпиш; мн. кплять; недок., з кого — чого, над ким — чим, розм. Те саме, що кепкувати. З громади кпили [борці], хлопців били (Тарас Шевченко, II, 1953, 77); Лис Микита кпив собі з них [стрільців], ..ще й інших.. остерігав (Іван Франко, IV, 1950, 91); Юрко бігав кривулькою, мов пружина, і просто кпив собі з хорта (Петро Козланюк, Ю. Крук, 1950, 64).

[Література]

"Жив собі в однім лісі Лис Микита, хитрий-прехитрий. Кілька разів гонили його стрільці, травили його псами, заставляли на нього заліза або підкидали йому затруєного м'яса, нічим не могли йому доїхати кінця. Лис Микита кпив собі з них, оминав усякі небезпеки, ще й інших своїх товаришів остерігав." (Іван Франко "Фарбований лис")

"Кілька літ парубочив отак і частував дівчат то кусником обарінка, то медівника і не доміркувався, що з нього собі кпили, що жодна з них була б не пішла за нього, хоть би їй був купу насипав, як Чорногора, — не то медівників, але й самого золота..." (Стефан Ковалів "Чічі")

Ілюстрації