Користувач:Oopavlyk.if20

Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Перейти до: навігація, пошук

ПОГОВОРИТИ, ворю, вориш, док.

Сучасні словники

1. неперех. З'ясувати що-небудь у розмові з кимсь; переговорити. Коли б можна це зробити і Ви взяли б на себе труд поговорити в цій справі з дирекцією Спілки, я був би дуже вдячний Вам (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 224); Окрилений дядьковим листом, Павло твердо вирішив, нарешті, рішуче поговорити з Людмилою (Андрій Головко, II, 1957, 474);

// перен. Повестися з ким-небудь якимсь чином. — В Німеччині революція! Тепер ми з окупантами поговоримо інакше (Олександр Довженко, I, 1958, 140).

2. перех. і неперех. Говорити якийсь час. Таткові заграла [Юзя] мазура.., з мамою поговорила по-французьки (Леся Українка, III, 1952, 659); Вуйко Дорко поговорив іще кілька хвиль то з ріднею, то зі знайомими і пішов із панною Манею (Осип Маковей, Вибр., 1954, 17); Вони з Тесленком поговорили ще трохи про бойову операцію, покурили, і Артем звівся на ноги (Андрій Головко, II, 1957, 539); Всі четверо відійшли набік, щось поговорили між собою (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 346); Федора була.. мовчазна. Зате чоловік її любив поговорити (Леонід Первомайський, Дикий мед, 1963, 451).

Поговори мені — уживається для вираження погрози. Пріська щось промурмотіла, але зараз урвала, бо мати загрозила: — Ну, ну, поговори мені! (Леся Українка, III, 1952, 667); — Поговори мені, то договоришся! (Михайло Стельмах, I, 1962, 93).

Ілюстрації

Sum 01.jpg

Джерела

Словник української мови