Відмінності між версіями «Колядувати»
Кузь (обговорення • внесок) (→Ілюстрації) |
|||
| Рядок 35: | Рядок 35: | ||
|} | |} | ||
| − | |||
| − | |||
| − | |||
| − | |||
| − | |||
| − | |||
| − | |||
| − | |||
| − | |||
| − | |||
[[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Університетський коледж]] | [[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Університетський коледж]] | ||
[[Категорія:Слова 2014 року]] | [[Категорія:Слова 2014 року]] | ||
[[Категорія:Ко]] | [[Категорія:Ко]] | ||
Поточна версія на 22:40, 5 грудня 2014
Колядува́ти, -ду́ю, -єш, гл. Ходить по хатамъ и пѣть колядки. Збіраюсъ колядувати, як вже й щедрувати пора. Ном. № 512.
Зміст
Сучасні словники
Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)
КОЛЯДУВАТИ, ую, уєш, недок. 1. Співати колядки, брати участь в обряді, пов'язаному з виконанням цих пісень. — Благословіть колядувати! — крикнула Горпина, зазираючи у вікно (Панас Мирний, III, 1954, 41); Заховавшись у природній фортеці міста, козаки дозволили собі домашню розкіш — пішли колядувати (Іван Ле, Наливайко, 1957, 77); Наближаються свята, і закортіло мені розказати нашій молоді, як то колись гуляли, колядували (Євген Кравченко, Бувальщина, 1961, 56). 2. перен. Ходити з якою-небудь справою від одного до другого. Побоюється [пан], що його строкарі можуть закомизитись і підуть в економії Рокотова, Маркозова чи Кочубея, тому й раніше звичайного послав своїх прикажчиків колядувати по селу (Михайло Стельмах, I, 1962, 186).
Орфографічний словник української мови
колядува́ти дієслово недоконаного виду
Українсько-російський словник
КОЛЯДУВАТИ колядовать
Словар українського сленгу
КОЛЯДУВАТИ (-ую, -уєш) ♦ Іди колядуй, мол. Увічлива відмова зробити щось. ПСУМС, 35.
Український тлумачний словник
заколядувати -у́ю, -у́єш, док., етн. 1) Почати колядувати, співати колядку. 2) Проспівати колядку відколядувати -у́ю, -у́єш, док. Закінчити колядувати.
Ілюстрації
|
|
