Відмінності між версіями «Колядка»

Версія за 02:23, 30 листопада 2014

Словник Бориса Грінченка

Коля́дка, -ки, ж. Рождественская пѣсня, исполняемая на первый день рождественскихъ святокъ сельской молодежью, которая ходить для этого отъ хаты къ хатѣ и получаетъ за пѣніе вознагражденіе.

Інші словники

Словник української мови

КОЛЯ́ДКА, и́, ж.

1. Старовинна обрядова різдвяна пісня. Любий дядьку.. Хочу тільки де про що вас запитати: чи співають у Болгарії колядки і чи похожі вони на українські? (Л. Укр., V, 1956, 24); Його молода красуня мати співала йому чарівних пісень-колядок, яких ніхто вже й не знає сьогодні (Довж., І, 1958, 314).

2. Обряд колядування. Було на вулиці, вечорницях, у досвітки, в колядці, на ігрищах ніхто, як я, перед вела (Стор., І, 1957, 101); Весела пора — колядки. Недаром кожна дівчина, як бога, дожидає їх; і наспіваєшся, і нагуляєшся, і нарегочешся (Мирний, III, 1954, 42); Обряд щедрівок, колядок і посівання розвивається тепер у нашому народі цілком на світській основі (Літ. Укр., 24.1 1964, 3).

Словник музичних термінів

Cтаровинна Слов’янська обрядова пісня, яка виконується під час святкування Різдва Христова. В Україні поширені різновиди К. - щедрівка та риндзівки, в Бєларусі - калядка, Литві - каледа, Латвії - каладу, Болгарії - коледа, Польщі - коледа, Росії - колядка, авсень, Румунії - колінда тощо.

Універсальний словник-енциклопедія

КОЛЯДКИ Величальні обрядові пісні зимового циклу, які походять з глибокої давнини; приурочені до найголовнішого свята - зимового сонцевороту, перемоги світла і життя над зимовим мороком і змертвінням у природі; у к. містяться космогонічні уявлення, хліборобські, мисливські та військові мотиви, образи родинного щастя і добробуту, побажання врожаю, здоров'я, щастя; парубкам і дівчатам співають К. на теми кохання, весілля, щасливого подружжя. К. і весь обряд колядування у християнський час значною мірою перенесені на Різдвяні свята, з'явилися К., в яких архаїчні мотиви й образи перепліталися з біблійними (народження, життя, муки, смерть і воскресіння Христа). Окреме місце посідають церковні к. авторського, книжного походження (Тиха, ніч, свята ніч; Нова радість стала; ін.).

Словник літературознавчих термінів

Колядка — жанр величальних календарно-обрядових пісень, які в дохристиянську епоху були пов'язані з зимовим святковим циклом, а з утвердженням християнства — з різдвяним.

Словник відмінків

Що таке колядки

Колядки — величальні обрядові пісні зимового циклу, які походять з глибокої давнини. Колядки приурочені до найголовнішого свята — зимового сонцевороту, перемоги світла і життя над зимовим мороком і змертвінням у природі, пов’язані з давнім арійським культом Сонця. Предки українців відзначали три фази Сонця — весняне рівнодення, літнє і зимове сонцестояння. Коляди і весь обряд колядування у християнський час значною мірою перенесені на християнське Різдвяні свята. З’явилися колядки, в яких архаїчні мотиви й образи перепліталися з біблійними (народження, життя, муки, смерть і воскресіння Христа). Окреме місце посідають церковні коляди авторського, книжного походження («Тиха ніч, свята ніч»; «Нова радість стала»; та інші). Колядки з’явилися ще у язичницькі часи і пов’язані з днем зимового сонцестояння, яке називали святом Коляди, або Коротуна. Його святкували 25 грудня. Вважалося, що в цей день Сонце з’їдає змій Коротун. Всесильна богиня Коляда в Дніпровських водах народжувала нове сонце — маленького Божича. Язичники намагалися захистити новонародженого. Вони проганяли Коротуна, який намагався з’їсти нове Сонце, а потім ходили від хати до хати, щоб сповістити людей про народження нового Сонця, і зображення цього сонця носили з собою. Ця традиція збереглася й до сьогодні. А тільки на небі сходила зоря, колядники заходили в двір, будили господаря і співали його родині величальних пісень про сонце, місяць, зорі. Ці пісні й стали називати колядами або колядками. Згодом, із появою християнської релігії обряд колядування був приурочений до Різдва Христового. Виникли нові релігійні колядки з біблійними образами, які також набули великої популярності в народі. За обробку та відновлення колядок бралися видатні композитори: Микола Лисенко, Станіслав Людкевич та ін. Колядки, за традицією вшановували всіх членів родини: господаря, господиню, хлопця, дівчину. Колядування поєднувалось із відповідними іграми, танцями, музикою. Колядували групами: «отаман», «звіздар», «міхоноша» та «ряжені».

Історія походження колядки

У фольклористиці є різні думки щодо походження терміну "коляда". Багато дослідників схильні вважати, що воно походить від латинського слова Calenda, що означає свято нового року. Зокрема, Ф. Колесса пояснює його походження від назви нового року у римлян — Calendae januaria. Ця чужа назва, що сплелася із старослов'янським празником зимового повороту сонця і пізніше перейшла на наше зимове новоріччя, вказує на сильні впливи грецької та римської культур в ІV-ІХ ст., коли українська колонізація досягла берегів Чорного моря і Дунаю, де безпосередньо зустрілася з греко-римським світом. Відомий історик M. Грушевський звертає увагу на зв´язок української назви із новогрецьким «колянта», болгарським «коленде» або «коляда», що вживались на означення вечора перед Різдвом на Балканах, і вважає, що «се ім´я вигнало стару тубильчу назву «корочуна», значення якої не зовсім ясне».

А от письменниця, дослідниця українських колядок Олена Пчілка підходить до цієї проблеми по-своєму. Вона заперечує судження О. Веселовського та Ф. Колеси про те, що українська "колядка" походить від римської назви нового року "calendae januaria". Водночас вона погоджується з тим, що така думка має право на існування, проте лише як гіпотеза. Вона висловлює припущення, що слово "колядка", скоріше всього, слов’янського походження.

У Львівському національному музеї зберігається рукописний збірник пісень, датований 1661-1680 роками, де вміщена коляда «Король з Еміру до нас приходить». Найдавнішою сучасною колядою є «Бог предвічний», що відома ще з 1780 року. Колядують її у кожному домі не лише на Україні, а й у Європі. За обробку та відновлення колядок бралися видатні композитори: Микола Лисенко, Станіслав Людкевич та інші. За традицією колядки вшановували всіх членів родини – господаря, господиню, хлопця, дівчину. Спів поєднувався з відповідними іграми, танцями, музикою. Колядували групами, де були «отаман», «звіздар» та «міхоноша».

Із появою християнства обряд колядування було приурочено до Різдва Христового. Виникли нові релігійні колядки з біблійними образами, які також набули великої популярності в народі. Звичай колядування, як і щедрування, відіграв важливу роль у розвитку народної музично-пісенної творчості. Новорічні наспіви виконувалися колективами (співочими ватагами, гуртами) різного складу: парубочими, дівочими, дитячими, старшого віку. Це визначало певні особливості їхньої мелодики, ритму й навіть змісту. Дитяче колядування мало спрощену форму — здебільшого це прохання винагороди.

Гуртувалися колядники і за територіальним принципом — по окремих вулицях або кутках. Обов´язково обирали серед себе старшого (отамана, березу) та міхоношу, який носив зібране. До складу ватаги нерідко входили музики й танцюристи. У різних місцевостях колядування мало свої відмінності. На Східній Україні переважали обходи з різдвяною зіркою, на Західній — із ляльковим або живим вертепом. Крім релігійної народної драми, розігрували різні театралізовані сценки.

Перед сучасною фольклористикою стоїть завдання і надалі продовжити дослідження багатої скарбниці українських колядок та щедрівок, зокрема їх образності й поетики на тлі всього жанрового багатства українського пісенного фольклору та, безперечно, їх значення для розвитку духовної культури.

Чим відрізняється колядка від щедрівки

Різниця є: Колядки виконують на Різдво — 7 січня, а щедрують — напередодні старого Нового року—13 січня. В колядках прославляють народження Христа, а щедрівками бажають добробуту родині, багатого урожаю и т.д. Історія колядок Як відомо, звичай колядування пов’язаний з днем зимового сонцестояння, яке наші предки називали святом Коляди. Його святкували 25 грудня. Вважалося, що в цей день Сонце з’їдає змій Коротун. Всесильна богиня Коляда в Дніпровських водах народжувала нове Сонце — маленького Божича. Язичники намагалися захистити новонародженого та проганяли Коротуна. Потім — ходили від хати до хати, щоб сповістити людей про народження нового Сонця. Згодом, із появою християнської релігії, обряд колядування був приурочений до Різдва Христового, і в колядках з’явились біблійні і світські мотиви. Історія щедрівок Щедрівки відрізняються від колядок своїм неодмінним приспівом «Щедрий вечір, добрий вечір, добрим людям на весь вечір». Щедрівки і колядки християнського циклу відзначаються своїм глибоким етичним змістом і великою мистецькою красою. Основні мотиви їх — християнська любов, милосердя, глибока пошана до матері. У щедрівках висловлюється побажання багатого врожаю, добробуту, приплоду худоби, доброго роїння бджіл.

Колядки, що єднають світ

Європейські звичаї різдвяно-новорічних свят надзвичайно різноманітні. Та є одна традиція, яка зустрічається на всьому континенті – співання різдвяних пісень. У багатьох народів навіть слово на означення цього пісенного жанру те саме – коляди, коледи, коленди. Сьогодні важко повірити, та традиція колядування зароджувалася ще задовго до того, як Європа стала християнською. У Стародавньому Римі в перші дні нового року сусіди та родичі, відвідуючи один одного, обмінювалися подарунками й співали величальні пісні – календи.

Європейські звичаї колядування закорінені в римських величальних новорічних гімнах. Це коріння сягає тих далеких часів, коли Європа ще не була християнською. Сучасні колядки генетично пов’язані з древніми язичницькими обрядами, присвяченими зимовому сонцестоянню.

У сиву давнину європейські народи молитвами, величальними піснями та урочистими бенкетами зустрічали час, коли дні починають довшати, а ночі коротшати. Цікаво, що саме у цей період року стародавні римляни кололи кабанця, так, як це століттями опісля було прийнято в Україні. Щодо значення самого слова коляда, то воно походить від латинської назви перших днів місяця – calendae.

Язичницькі символи стали християнськими

Упродовж сторіч християнізації Європи на поганські новорічні звичаї нашарувалися євангельські історії про народження Христа, тож древні календи стали християнськими колядами.

Втім, дотепер у різдвяних величальних піснях європейських народів можна натрапити на сліди язичницьких культів. Скажімо, один із символів християнського Різдва – новорічна ялинка – колись була священним деревом народів Північної Європи. У сучасній Німеччині урочиста колядка про ялинку «O Tannenbaum» – одна з найпопулярніших.

Древні дохристиянські ритуали можна розпізнати й у сучасній святвечірній традиції, що збереглася в Норвегії. Зібравшись біля святкового столу, норвезькі сім’ї беруться за руки й хороводом ідуть навколо ялинки, співаючи при цьому колядок. Цікаво, що у норвежців зберігся древній звичай, дещо схожий на український – вшанування снопа збіжжя. На Різдво норвежці вивішують у садах снопики вівса. Колись це була жертва для грізного норманського бога Одина, а сьогодні – нагадування про солому, на якій народився Христос, а також пожива для зголоднілих пташок. В одній із норвезьких різдвяних пісень мовиться: «На соломі лежить і відпочиває Небо».

Традиція, що єднає Європу

Схожі до українських різдвяні традиції можна побачити навіть у далекій Португалії. Там, як і в Україні, при святвечірньому столі згадують про померлих родичів, для них залишають одне місце зі столовими приборами. Саме Португалія – батьківщина однієї з найпопулярніших у світі колядок Adeste Fideles («Прибудьте всі вірні»). Вона виникла у 13-му сторіччі і, за однією з гіпотез, текст різдвяного гімну написав король Португалії. Ця пісня була і залишається в репертуарі багатьох відомих виконавців, її, зокрема, співали Франк Сінатра, Елвіс Преслі, Лучано Паваротті, а сьогодні виконують Андреа Боччелі, група «Іль діво», Енія.

Втім, чи не найбагатша колядкова традиція – у слов’янських народів, зокрема, у поляків та українців. Чимало польських та українських колядок мають схожі слова та ідентичну мелодію. Два народи століттями жили поряд, тож звичаї сусідів схожі. Наприклад, одна з найпопулярніших польських коляд Dzisiaj w Betlejem («Сьогодні у Вифлеємі») нагадує українську «Во Вифлеємі нині новина».

У багатьох країнах Європи сьогодні можна почути нарікання на те, що різдвяні й новорічні свята втрачають своє первісне значення, мовляв, вони стали святом комерції. Та жодна комерція не спроможна затьмарити радості, що струменить із урочистих колядкових мелодій. А вони у ці дні лунають на цілому європейському континенті.

Ілюстрації

Медіа

Див. також

Джерела та література

Зовнішні посилання