Кодло

Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Перейти до: навігація, пошук

Ко́дло, -ла, с. 1) Родъ, племя. Іродове кодло. Ном. А тих може перевелось і кодло, що сими гербами величались К. ЧР. 54. Кодло твоє пропаде і сам изведешся. Щоб твоє кодло звелось! Щоб тебе з ко́дла звело́! (брань). Пусть твой родъ погибнетъ. Ном. № 10202. 2) Порожденіе, выводокъ. Рече до людей: кодло гадюче! Єв. Л. III. 7.

Сучасні словники

Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)

. КО́ДЛО, а, сер.

1. зневажл. Рідня, нащадки. Досталося й Одарці, її батькові й матері, погоничам, наймичкам, з усім їх родом і кодлом (Нечуй-Левицький, II, 1956, 59); Бідняцькі нащадки чи то боялися приступитись до дівчини, чи гребували панським кодлом (Юрій Збанацький, Сеспель, 1961, 417); // перен. Про злочинне оточення. — Не турбуйся, вони [німці] ще не раз проклинатимуть фюрера і його кодло (Натан Рибак, Час, 1960, 76).

Відьомське (дідькове і т. ін.) кодло — грубий, лайливий вислів (звичайно про родину, якусь групу людей тощо). 

2. фам. Рід, плем'я. [Бублейниця:] Що ж робити, коли ваш рід такий удався, бо то з вашого кодла (Нечуй-Левицький, II, 1956, 508); [Пріська:] Я таки зроду не з полохливого кодла (Марко Кропивницький, I, 1958, 512). Словник української мови: в 11 томах. — Том 4, 1973. — Стор. 207.

Словник української мови за редакцією Б.Д.Грінченка

Кодло, -ла, с. 1) Родъ, племя. Іродове кодло. Ном. А тих може перевелось і кодло, що сими гербами величались К. ЧР. 54. Кодло твоє пропаде і сам изведешся. щоб твоє кодло звелось! щоб тебе з ко́дла звело́! (брань). Пусть твой родъ погибнетъ. Ном. № 10202. 2) Порожденіе, выводокъ. Рече до людей: кодло гадюче! Єв. Л. III. 7.

УКРЛІТ.ORG_Cловник

КО́ДЛО, а, с.

1. зневажл. Рідня, нащадки. Досталося й Одарці, її батькові й матері, погоничам, наймичкам, зусім їх родом і кодлом (Н.-Лев., II, 1956, 59); Бідняцькі нащадки чи то боялися приступитись до дівчини, чи гребували панським кодлом (Збан., Сеспель, 1961, 417); // перен. Про злочинне оточення.— Не турбуйся, вони [німці] ще не раз проклинатимуть фюрера і його кодло (Рибак, Час.., 1960, 76).

Відьо́мське (ді́дькове і т. ін.) ко́дло — грубий, лайливий вислів (звичайно про родину, якусь групу людей тощо).

2. фам. Рід, плем’я. [Бублейниця:] Що ж робити, коли ваш рід такий удався, бо то з вашого кодла (Н.-Лев., II, 1956, 508); [П р і с ь к а:] Я таки зроду не з полохливого кодла (Кроп., І, 1958, 512). Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 207.

Іноземні словники

Словари и энциклопедии на Академике

кодло -а, с. 1) зневажл. Рідня, нащадки. || перен. Про злочинне оточення. •• Відьо́мське (ді́дькове і т. ін.) ко́дло — грубий, лайливий вислів (звичайно про родину, якусь групу людей тощо). 2) фам. Рід, плем'я. Великий тлумачний словник сучасної української мови. - "Перун". 2005.

Ілюстрації

Кодло.jpg Кодло1.jpg Кодло2.jpg

Медіа

Цікаві факти

Матеріал з Вікіпедії

[адреса посилання]