Відмінності між версіями «Ковтати»

Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Перейти до: навігація, пошук
(Створена сторінка: '''Ковта́ти, -та́ю, -єш, одн. в. ковтнути, -ну, -неш, '''''гл. ''Глотать, глотнуть. ''Мовчав він, мовч...)
 
Рядок 1: Рядок 1:
 
'''Ковта́ти, -та́ю, -єш, одн. в. ковтнути, -ну, -неш, '''''гл. ''Глотать, глотнуть. ''Мовчав він, мовчав, тілько знай сльози ковтає. ''Кв. І. 57. ''Бідна Леся мабуть добре ковтнула знахарчиного зілля од переполоху. ''К. ЧР. 156. '''Слинку ковтати'''. Видѣть, какъ другіе ѣдятъ, а самому не имѣть возможности. ''Нашому теляті лиш слинку ковтати. ''Ном. № 1038. Употребляется и въ болѣе широкомъ значеніи: не имѣть возможности сдѣлать желаемаго въ то время, какъ другіе дѣлаютъ.  
 
'''Ковта́ти, -та́ю, -єш, одн. в. ковтнути, -ну, -неш, '''''гл. ''Глотать, глотнуть. ''Мовчав він, мовчав, тілько знай сльози ковтає. ''Кв. І. 57. ''Бідна Леся мабуть добре ковтнула знахарчиного зілля од переполоху. ''К. ЧР. 156. '''Слинку ковтати'''. Видѣть, какъ другіе ѣдятъ, а самому не имѣть возможности. ''Нашому теляті лиш слинку ковтати. ''Ном. № 1038. Употребляется и въ болѣе широкомъ значеніи: не имѣть возможности сдѣлать желаемаго въ то время, какъ другіе дѣлаютъ.  
 
[[Категорія:Ко]]
 
[[Категорія:Ко]]
 +
 +
 +
==Сучасні словники==
 +
===[http://sum.in.ua Словник української мови  Академічний тлумачний словник (1970—1980) ]===
 +
КО́ВТАТИ, аю, аєш, недок., діал. Бити, стукати; битися, стукатися. Легесенько ковтала [баба] головою в стіну, якби з радості, що сина доброго має (Василь Стефаник, Вибр., 1945, 98).
 +
Словник української мови: в 11 томах. — Том 4, 1973. — Стор. 205.
 +
 +
КОВТА́ТИ, аю, аєш, недок., перех. і без додатка. Рухом мускулатури горла проштовхувати що-небудь із порожнини рота в стравохід і шлунок. Ні жувати, ні ковтати не можна, не йде у горло (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 477); — За жменю цих цяцькованих Перлинок Не дав би я [Півень] і зернятка пшона. Нехай дурний індик ковтає (Леонід Глібов, Вибр., 1951, 102); Жодному хворому ні в якому разі не можна вливати в рот їжу насильно, якщо він її не ковтає (Загальний догляд за хворими, 1957, 62);
 +
//  розм. Пити або їсти що-небудь жадібно, квапливо; глитати. Батько.. десь під посадкою похапцем ковтає торішні консерви з бляшанки (Олесь Гончар, Тронка, 1963, 85);  * Образно. Ненажерлива молотарка ковтала.. сніп за снопом, копу за копою (Василь Минко, Вибр., 1952, 113).
 +
♦ Ковтати злість (лють і т. ін.) — тамувати злість, лють і т. ін. Розгубивсь [Василь], ковтає злість: — Де ж Петро той! Де той гість? (Степан Олійник, Вибр., 1959, 77); Ковтати книжкіт (журнали, сторінки і т. ін.) — швидко, жадібно, з захопленням читати книжки, журнали тощо. Серед тих авторів, яких я ковтав десятками, найбільше вражіння зробив на мене Марко Вовчок (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 281); Тарас запалив свічку і, вмостившись на своєму сіннику, жадібно ковтав сторінку за сторінкою надзвичайні міфи (Оксана Іваненко, Тарасові шляхи, 1954, 104); Ковтати пілюлі — мовчки терпіти образу, вислухувати щось неприємне. — Дай такому волю, то він назавтра тобі колгосп організує, — думав Воронцов про подоляка. — А ти маєш в дивізії за нього пілюлі ковтати... (Олесь Гончар, III, 1959, 322); Ковтати повітря — глибоко вдихати, втягувати в себе повітря. Ходжу на волі — не дишу, а несито ковтаю свіже повітря, упиваюся й ним, і сонцем, і прохолодою (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 466); Теодосій переминався з ноги на ногу, затаїв дихання, тихо ковтав повітря (Антон Хижняк, Д. Галицький, 1958, 145); Ковтати слинку (слину) — з жадобою дивитися на що-небудь, прагнути з'їсти щось смачне, але недосяжне. Дівчата з лиха горювали, Нудило тяжко молодиць; Лиш слинку з голоду ковтали, Як хочеться кому кислиць (Іван Котляревський, I, 1952, 102); Хоч як ковтав слину, .. хоч як поглядав жадібно на стіл — ані батько, ані син ніби й не помічали моєї присутності (Юрій Збанацький, Єдина, 1959, 65); Ковтати слова — нерозбірливо, нечітко вимовляти слова. — А ти хто така? — трохи згодом питає він, ковтаючи слова (Панас Мирний, I, 1949, 127); Ковтати сльози — стримувати сльози, плач. — Будьмо здорові, мамо, — тихо прощався він, ковтаючи сльози (Дмитро Бедзик, Студені Води, 1959, 20).
 +
Словник української мови: в 11 томах. — Том 4, 1973. — Стор. 205.
 +
 +
===[http://hrinchenko.com/slovar/znachenie-slova/49934-prjamec.html  Словник української мови за редакцією Б.Д.Грінченка]===
 +
Ковта́ти, -та́ю, -єш, одн. в ковтну́ти, -ну́, -не́ш, гл. Глотать, глотнуть. Мовчав він, мовчав, тілько знай сльози ковтає. Кв. І. 57. Бідна Леся мабуть добре ковтнула знахарчиного зілля од переполоху. К. ЧР. 156.сли́нку ковта́ти. Видѣть, какъ другіе ѣдятъ, а самому не имѣть возможности. Нашому теляті лиш слинку ковтати. Ном. № 1038.Употребляется и въ болѣе широкомъ значеніи: не имѣть возможности сдѣлать желаемаго въ то время, какъ другіе дѣлаютъ.
 +
==Іноземні словники==
 +
===[http://ukrainian_explanatory.academic.ru  Словари и энциклопедии на Академике]===
 +
ковтати
 +
—————————————————————————————
 +
ко́втати
 +
дієслово недоконаного виду
 +
бити, стукати; битися, стукатися
 +
діал.
 +
—————————————————————————————
 +
ковта́ти
 +
дієслово недоконаного виду
 +
рухом мускулатури горла проштовхувати що-небудь із порожнини рота в стравохід і шлунок
 +
 +
 +
Орфографічний словник української мови. 2005.
 +
 +
==Ілюстрації==
 +
{| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #ccc solid; border-bottom:5px #ccc solid; text-align:center"
 +
|- valign="top"
 +
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення: Ковтати.jpg|x140px]]
 +
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення: Ковтати2.jpg |x140px]]
 +
|}
 +
==Медіа==
 +
{{#ev:youtube| RtqCqujClqM }}
 +
==Див. також==
 +
===Cпоріднені слова зі словника Бориса Грінченка===
 +
====[http://wiki.kubg.edu.ua/%D0%9A%D0%BE%D0%B2%D1%82%D0%BA%D0%B8 ковтки]====
 +
====[http://wiki.kubg.edu.ua/%D0%9A%D0%BE%D0%B2%D1%82%D0%BE%D0%BD%D1%83%D1%82%D0%B8 ковтонути]====
 +
====[http://wiki.kubg.edu.ua/%D0%9A%D0%BE%D0%B2%D1%82%D0%BE%D0%BA ковток]====
 +
==Джерела та література==
 +
===[https://www.youtube.com/watch?v=RtqCqujClqM]===
 +
==Зовнішні посилання==
 +
===[https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9A%D0%BE%D0%B2%D1%82%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D1%8F]===
 +
[[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Університетський коледж]]
 +
[[Категорія:Слова 2017 року]]

Версія за 00:18, 26 листопада 2017

Ковта́ти, -та́ю, -єш, одн. в. ковтнути, -ну, -неш, гл. Глотать, глотнуть. Мовчав він, мовчав, тілько знай сльози ковтає. Кв. І. 57. Бідна Леся мабуть добре ковтнула знахарчиного зілля од переполоху. К. ЧР. 156. Слинку ковтати. Видѣть, какъ другіе ѣдятъ, а самому не имѣть возможности. Нашому теляті лиш слинку ковтати. Ном. № 1038. Употребляется и въ болѣе широкомъ значеніи: не имѣть возможности сдѣлать желаемаго въ то время, какъ другіе дѣлаютъ.


Сучасні словники

Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)

КО́ВТАТИ, аю, аєш, недок., діал. Бити, стукати; битися, стукатися. Легесенько ковтала [баба] головою в стіну, якби з радості, що сина доброго має (Василь Стефаник, Вибр., 1945, 98). Словник української мови: в 11 томах. — Том 4, 1973. — Стор. 205.

КОВТА́ТИ, аю, аєш, недок., перех. і без додатка. Рухом мускулатури горла проштовхувати що-небудь із порожнини рота в стравохід і шлунок. Ні жувати, ні ковтати не можна, не йде у горло (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 477); — За жменю цих цяцькованих Перлинок Не дав би я [Півень] і зернятка пшона. Нехай дурний індик ковтає (Леонід Глібов, Вибр., 1951, 102); Жодному хворому ні в якому разі не можна вливати в рот їжу насильно, якщо він її не ковтає (Загальний догляд за хворими, 1957, 62); // розм. Пити або їсти що-небудь жадібно, квапливо; глитати. Батько.. десь під посадкою похапцем ковтає торішні консерви з бляшанки (Олесь Гончар, Тронка, 1963, 85); * Образно. Ненажерлива молотарка ковтала.. сніп за снопом, копу за копою (Василь Минко, Вибр., 1952, 113). ♦ Ковтати злість (лють і т. ін.) — тамувати злість, лють і т. ін. Розгубивсь [Василь], ковтає злість: — Де ж Петро той! Де той гість? (Степан Олійник, Вибр., 1959, 77); Ковтати книжкіт (журнали, сторінки і т. ін.) — швидко, жадібно, з захопленням читати книжки, журнали тощо. Серед тих авторів, яких я ковтав десятками, найбільше вражіння зробив на мене Марко Вовчок (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 281); Тарас запалив свічку і, вмостившись на своєму сіннику, жадібно ковтав сторінку за сторінкою надзвичайні міфи (Оксана Іваненко, Тарасові шляхи, 1954, 104); Ковтати пілюлі — мовчки терпіти образу, вислухувати щось неприємне. — Дай такому волю, то він назавтра тобі колгосп організує, — думав Воронцов про подоляка. — А ти маєш в дивізії за нього пілюлі ковтати... (Олесь Гончар, III, 1959, 322); Ковтати повітря — глибоко вдихати, втягувати в себе повітря. Ходжу на волі — не дишу, а несито ковтаю свіже повітря, упиваюся й ним, і сонцем, і прохолодою (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 466); Теодосій переминався з ноги на ногу, затаїв дихання, тихо ковтав повітря (Антон Хижняк, Д. Галицький, 1958, 145); Ковтати слинку (слину) — з жадобою дивитися на що-небудь, прагнути з'їсти щось смачне, але недосяжне. Дівчата з лиха горювали, Нудило тяжко молодиць; Лиш слинку з голоду ковтали, Як хочеться кому кислиць (Іван Котляревський, I, 1952, 102); Хоч як ковтав слину, .. хоч як поглядав жадібно на стіл — ані батько, ані син ніби й не помічали моєї присутності (Юрій Збанацький, Єдина, 1959, 65); Ковтати слова — нерозбірливо, нечітко вимовляти слова. — А ти хто така? — трохи згодом питає він, ковтаючи слова (Панас Мирний, I, 1949, 127); Ковтати сльози — стримувати сльози, плач. — Будьмо здорові, мамо, — тихо прощався він, ковтаючи сльози (Дмитро Бедзик, Студені Води, 1959, 20). Словник української мови: в 11 томах. — Том 4, 1973. — Стор. 205.

Словник української мови за редакцією Б.Д.Грінченка

Ковта́ти, -та́ю, -єш, одн. в ковтну́ти, -ну́, -не́ш, гл. Глотать, глотнуть. Мовчав він, мовчав, тілько знай сльози ковтає. Кв. І. 57. Бідна Леся мабуть добре ковтнула знахарчиного зілля од переполоху. К. ЧР. 156.сли́нку ковта́ти. Видѣть, какъ другіе ѣдятъ, а самому не имѣть возможности. Нашому теляті лиш слинку ковтати. Ном. № 1038.Употребляется и въ болѣе широкомъ значеніи: не имѣть возможности сдѣлать желаемаго въ то время, какъ другіе дѣлаютъ.

Іноземні словники

Словари и энциклопедии на Академике

ковтати ————————————————————————————— ко́втати дієслово недоконаного виду бити, стукати; битися, стукатися діал. ————————————————————————————— ковта́ти дієслово недоконаного виду рухом мускулатури горла проштовхувати що-небудь із порожнини рота в стравохід і шлунок


Орфографічний словник української мови. 2005.

Ілюстрації

Ковтати.jpg Ковтати2.jpg

Медіа

Див. також

Cпоріднені слова зі словника Бориса Грінченка

ковтки

ковтонути

ковток

Джерела та література

[1]

Зовнішні посилання

[2]

Отримано з https://wiki.kubg.edu.ua/index.php?title=Ковтати&oldid=191868